За кожний об’єкт, про який не повідомили ДПС за формою №20-ОПП – окремий штраф: рішення Верховного Суду

1. Які штрафи за неподання форми №20-опп?
2. Історія спору: 407 об’єктів і 415 140 гривень штрафу
3. Головне питання: штраф накладається за повідомлення чи за кожний об’єкт?
4. Чи має значення, скільки об’єктів було оформлено протягом одного дня?
5. Типові помилки платників податків, пов’язані з формою №20-ОПП
6. Висновки

Коментар до постанови Верховного Суду від 13.08.2026 р. у справі №280/12557/21

Для великого підприємства сотні обєктів оподаткування або пов’язаних з оподаткуванням (офісів, земельних ділянок, одиниць техніки та іншого майна, як власного, так і орендованого) – це звичайна практика господарської діяльності.

А для бухгалтерії кожен новий договір оренди, купівлі-продажу щодо такого майна означає не лише появу нового активу або права користування ним, а й необхідність перевірити, чи треба подавати заяву за формою №20-ОПП.

Зверніть увагу!

Бланк заяви за формою №20-ОПП ви можете знайти на нашому сайті за посиланням.

Чинна форма заяви затверджена Наказом Мінфіну від 09.12.2011 №1588 (зі змінами, внесеними наказом від 27.09.2024 №470). Проте, колись (як за період, який розглядався в коментованій справі) ця форма мала назву повідомлення.

Заяву за формою №20-ОПП подають протягом 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття об’єктів оподаткування.

Покрокову інструкцію із зразками заповнення форми №20-ОПП ви можете знайти тут.

На перший погляд, це суто інформаційна процедура: повідомити податковий орган, яке майно має або використовує платник податків, та де воно розташоване. Проте несвоєчасне виконання цього обов’язку може обернутися цілком відчутними штрафами.

Які штрафи за неподання форми №20-опп?

Згідно п. 117.1 ПКУ неподання (несвоєчасне подання) платником податків заяви за формою №20-ОПП, так само, як і неповідомлення про об’єкти оподаткування або пов’язані з оподаткуванням тягне за собою накладення штрафу:

• на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень,
• на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 1020 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу:

• на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень,
• на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 2040 гривень.

Але як застосовуються ці штрафи?

Наприклад, підприємство мало повідомити про велику кількість нових об’єктів. Але воно могло (на свій вибір) як подати окрему заяву щодо кожного такого об’єкта, так і зазначити їх в одній чи кількох заявах, скориставшись правом групування однотипних об’єктів.

І якщо підприємство не подало заяву, то скільки разів має право штрафувати ДПС: за кількістю об’єктів чи за кількістю не поданих заяв?

Саме навколо цього питання виник спір між приватним сільськогосподарським підприємством та органом ДПС.

Історія спору: 407 об’єктів і 415 140 гривень штрафу

Територіальний орган ДПС провів документальну планову перевірку підприємства. За її результатами податковий орган установив, зокрема, порушення вимог п. 63.3 ПКУ та п. 8.1, 8.4 Порядку №1588.

Суть порушення полягала в тому, що підприємство не подало або подало з порушенням установленого строку повідомлення (зараз це заява) за формою №20-ОПП щодо 407 об’єктів.

Але які це були об’єкти: як випливало з матеріалів перевірки, серед цих об’єктів були 42 одиниці техніки – автомобілі, причепи та навісне обладнання для сільськогосподарської техніки, – а також 365 земельних ділянок, які підприємство орендувало. Тобто, серед об’єктів, про які підприємство мало повідомити ДПС, було багато однотипних, які можна було згрупувати у формі №20-ОПП.

Та податковий орган прийняв ППР, яким застосував до підприємства штраф у розмірі 415 140 грн. Застосувавши штраф окремо за кожен такий об’єкт.

Підприємство не погодилося з таким порядком визначення штрафу (якщо рахувати по кількості повідомлень, які мало право подати підприємство, то 337 620 грн були зайвими) та звернулося до суду.

На думку платника податків, порушення мало обчислюватися не за кількістю об’єктів, а за кількістю повідомлень, які можна було подати. Підприємство вважало, що штраф потрібно нараховувати за 76 повідомлень, а не за 407 об’єктів, і визначило належну до сплати суму в розмірі 77 520 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з цією позицією та скасували ППР в частині штрафу на 337 620 грн.

Однак податковий орган оскаржив судові рішення в касаційному порядку. І Верховний Суд погодився з логікою ДПС!

Головне питання: штраф накладається за повідомлення чи за кожний об’єкт?

Центральна правова проблема справи виникла на стику двох правил:

• обов’язок повідомляти податковий орган про об’єкти оподаткування та об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність;
• можливість подати інформацію про декілька однотипних об’єктів у межах одного повідомлення за формою №20-ОПП (п. 8.4 Порядку №1588).

Верховний Суд не прийняв аргументацію підприємства. На його думку, можливість узагальнення відомостей стосується способу подання інформації. Вона полегшує виконання обов’язку, дозволяючи не дублювати окремі повідомлення щодо однотипних об’єктів. Але, на думку Верховного Суду, така можливість не змінює самого обсягу обов’язку платника податків і не перетворює декілька об’єктів на один об’єкт для цілей визначення відповідальності.

Важливо!

На думку Верховного суду, право об’єднання інформації в одній формі №20-ОПП не означає об’єднання всіх об’єктів в один об’єкт оподаткування. А штраф застосовується саме за неповідомлення про конкретний об’єкт!

Відповідно можливість подання узагальненої інформації про однотипні об’єкти в одному повідомленні за формою №20-ОПП не означає, що штрафні санкції потрібно розраховувати виходячи з кількості узагальнених повідомлень, які могли бути подані платником податків.

До того ж право узагальнювати інформацію належить саме платнику податків, а не контролюючому органу під час визначення розміру штрафних санкцій. Платник податків може скористатися передбаченим Порядком №1588 способом подання інформації та відобразити кілька однотипних об’єктів в одному повідомленні. Але він не може вимагати, щоб податковий орган заднім числом визначав кількість порушень так, ніби платник обов’язково мав подати лише одне узагальнене повідомлення щодо всіх таких об’єктів.

Податковий орган, зі свого боку, не повинен підміняти платника у виборі способу виконання обов’язку. Якщо платник не повідомив про певний об’єкт, відповідальність визначається з урахуванням саме цього невиконаного обов’язку, а не кількості документів, які теоретично могли бути подані.

Висновок Верховного Суду:

оскільки платник податків зобов’язаний подавати повідомлення за формою №20-ОПП про кожний об’єкт оподаткування та/або об’єкт, пов’язаний з оподаткуванням або через який провадиться діяльність, штрафна санкція розраховується за кожний об’єкт, щодо якого відповідне повідомлення не було подано.

Чи має значення, скільки об’єктів було оформлено протягом одного дня?

У спорі підприємство окремо наголошувало на тому, що майнові права на 407 об’єктів набувалися протягом 76 календарних дат. У деякі з цих днів підприємство оформлювало права одразу на декілька об’єктів. Саме ця обставина стала одним з аргументів на користь розрахунку штрафу за 76 повідомлень, а не за 407 об’єктів.

Однак Верховний Суд не визнав кількість календарних дат критерієм, який визначає кількість порушень. Те, що кілька об’єктів оформлено в один день, саме собою не означає, що обов’язок повідомити про них перетворюється на один неподільний обов’язок для цілей застосування штрафу.

Важливо!

Кількість об’єктів, про які треба подати форму №20-ОПП визначається не кількістю днів, у які платник оформлював майнові права на кожен з об’єктів.

Дата набуття прав може бути важливою для встановлення початку строку, протягом якого треба подати форму №20-ОПП, проте не замінює визначення кількості об’єктів, щодо яких інформація має бути подана.

Типові помилки платників податків, пов’язані з формою №20-ОПП

Спір ПСП з ДПС дає підстави звернути увагу на низку помилок, які можуть виникати під час організації обліку об’єктів оподаткування. Рекомендуємо уважно їх прочитати і перевірити, чи не виникла якась з цих помилок саме у вас!

• Помилка №1. Вважати, що форма №20-ОПП потрібна лише щодо власного майна. Пункт 8.4 Порядку №1588 передбачає відображення інформації про об’єкти, які є власними, орендованими або переданими в оренду.
• Помилка №2. Вважати, що одне не подане повідомлення (заява) автоматично означає один штраф. Можливість узагальнення інформації є правом платника щодо способу подання відомостей, але не підставою для автоматичного зменшення кількості порушень, за які застосовується відповідальність.
• Помилка №3. Орієнтуватися на кількість договорів або днів оформлення майнових прав, а не на кількість об’єктів. Якщо протягом одного дня підприємство уклало десять договорів оренди земельних ділянок, це не означає, що для цілей форми №20-ОПП автоматично виникає лише один об’єкт, про який необхідно повідомити.
• Помилка №4. Пропускати десятиденний строк подання форми №20-ОПП через затримку внутрішнього документообігу. Внутрішній документообіг має бути організований так, щоб відповідальний за форму №20-ОПП працівник отримував інформацію про відповідні майнові операції вчасно.
• Помилка №5. Не перевіряти, чи потрібно оновити раніше подані відомості. Якщо платник повідомив про об’єкт на початку діяльності, це ще не означає, що надалі його облікові дані завжди залишатимуться актуальними.
• Помилка №6. Вважати, що відсутність фактичного використання об’єкта автоматично звільняє від повідомлення. У постанові Верховний Суд наголосив, що форма №20-ОПП призначена для отримання інформації про наявні в платника об’єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та фактичний стан використання, зокрема, коли об’єкт тимчасово не використовується або не використовується взагалі (п. 137 постанови).
• Помилка №7. Вважати, що податкова повинна самостійно обрати найвигідніший для платника спосіб узагальнення. На думку Суду, право узагальнювати інформацію належить платнику податків, а не контролюючому органу під час визначення розміру штрафних санкцій.
• Помилка №8. Не перевіряти правильність самого розрахунку штрафу. Висновок Верховного Суду про нарахування штрафу за кожний об’єкт не означає, що будь-яке нарахування податкового органу автоматично є правильним. Потрібно перевірити, чи всі зазначені об’єкти справді підлягали відображенню у формі №20-ОПП, чи підтверджено їх наявність і відповідні майнові права, чи правильно визначено строки подання повідомлень, чи не було повідомлення фактично подано, а також чи правильно застосовано відповідну норму про відповідальність.

Висновки

Коментована постанова Верховного Суду не означає, що будь-який штраф за формою №20-ОПП є безумовно законним. Вона стосується конкретного питання: чи можна визначати розмір штрафної санкції за кількістю об’єктів, щодо яких не було подано повідомлення, якщо платник міг узагальнити інформацію про однотипні об’єкти в одному документі.

На це питання Верховний Суд відповів ствердно: можливість узагальнення не є підставою для розрахунку штрафу виключно за кількістю повідомлень, які платник міг подати.

Проте під час оскарження конкретного ППР необхідно перевіряти всі обставини, які мають значення для застосування відповідальності. Зокрема, слід з’ясувати:

• чи належить відповідне майно до об’єктів, про які необхідно повідомляти за формою №20-ОПП;
• чи справді платник набув відповідні права або виникли інші обставини, які зумовлюють обов’язок подання повідомлення;
• яка дата є юридично значущою для обчислення строку;
• чи правильно податковий орган визначив строк подання повідомлення;
• чи було повідомлення фактично подано, зокрема в електронній формі;
• чи правильно застосовано редакцію законодавства, чинну на момент виникнення відповідного обов’язку;
• чи відповідає розрахунок штрафу встановленим фактам і застосованим нормам.

Результат розгляду справи підтвердив, що спір стосувався не просто арифметики, а правового розуміння обсягу обов’язку платника податків. Верховний Суд не підтримав спробу обмежити штраф кількістю узагальнених повідомлень, які могли бути подані підприємством, і підтвердив підхід до визначення санкції за кожний об’єкт, щодо якого відповідне повідомлення не було подано.