«Вісник. Офіційно про податки»
Для платників податку, які здійснювали у 2018 р. контрольовані операції, 30.09.2019 р. є граничним терміном для подання Звіту про контрольовані операції за звітний 2018 рік (далі – Звіт про КО). Розглянемо цьогорічні особливості цього процесу.
Визначаємо контрольовані операції
Наразі платники податків повинні з’ясувати, які ж із проведених господарських операцій визнаються контрольованими операціями, адже є очевидним, що контрольованими операціями визнаються не всі операції платника податку.
Господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону про бухоблік).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ст. 9 Закону про бухоблік).
Господарською операцією для цілей ТЦУ є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:
- операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;
- операції з придбання (продажу) послуг;
- операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об’єктами інтелектуальної власності;
- фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;
- операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів;
- операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.
Пам’ятаємо, що ПКУ одночасно визначає як неконтрольовані операції (будь-які господарські операції, не передбачені пп. 39.2.1.1 і 39.2.1.5 ПКУ, що здійснюються між непов’язаними особами), так і встановлює засади визначення операцій контрольованими (пп. 39.2.1 ПКУ).
Під час визначення контрольованих операцій ПКУ встановлює головне з правил – вплив господарських операцій платника податків на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств та одночасне дотримання платником так званих «вартісного» критерію та критерію «за контрагентом».
Вартісні критерії
«Вартісні критерії» для платників податку (крім постійних представництв нерезидентів в Україні). Для визнання господарських операцій контрольованими за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 р. (крім постійних представництв) необхідно одночасно виконати такі «вартісні» умови:
- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухобліку, перевищує 150 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухобліку, перевищує 10 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
При цьому з урахуванням пп. 39.2.1.9 ПКУ обсяг господарських операцій платника податків для цілей пп. 39.2.1.7 ПКУ обраховується за цінами, що відповідають принципу «витягнутої руки».
Новацією цьогорічної кампанії звітування є те, що вперше за 2018 р. контрольовані операції визначають постійні представництва нерезидентів в Україні. Ключовим є слово «постійні».
Постійне представництво – це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.
З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому 12-місячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов’язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.
Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер (пп. 14.1.193 ПКУ).
Так званим «вартісним» критерієм для постійних представництв нерезидентів в Україні є господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, які визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухобліку, перевищує 10 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Критерій «за контрагентом»
Вимоги щодо критерію «за контрагентом» встановлено у пп. 39.2.1.1 ПКУ. Отже, контрольованими операціями за 2018 р. є господарські операції, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:
- господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами — нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених пп. 39.2.1.5 ПКУ.
Довідково. З 01.01.2019 р. пп. 39.2.1.5 ПКУ передбачено, що якщо в ланцюгу господарських операцій між платником податків та нерезидентом, передбачених пп. 39.2.1.1 цього пункту, право власності на предмет (результат) такої операції перш ніж перейти від платника податків до такого нерезидента (у разі експортних операцій) або перш ніж перейти від такого нерезидента до платника податків (у разі імпортних операцій) переходить до однієї або декількох осіб і операція між відповідним резидентом та жодною з таких осіб не визнавалася платником податку контрольованою операцією, така операція вважається контрольованою операцією між платником податків та таким нерезидентом, якщо особи, до яких перейшло право власності:
- не виконують у такій сукупності операцій істотних функцій, пов’язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг);
- не використовують у такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг).
Для цілей цього підпункту:
- під істотними функціями розуміються функції, які платник податків та нерезидент – сторони контрольованої операції не могли б виконати самостійно у своїй звичайній діяльності без залучення інших осіб та використання активів таких осіб;
- під істотними активами розуміються активи, використання яких є необхідним під час здійснення таких операцій та які відсутні у платника податків та нерезидента – сторін контрольованої операції;
- під істотними ризиками розуміються ризики, прийняття яких є обов’язковим для ділової практики таких операцій;
- зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
- господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до пп. 39.2.1.2 ПКУ, або які є резидентами цих держав. Тому окремої уваги потребує питання визначення країни резидентства контрагента-нерезидента. Адже перелік держав з низько податковими юрисдикціями, операції з якими визнаються контрольованими, періодично оновлюється. Так, для звітного періоду 2018 р. слід керуватися постановою №1045, до якої увійшло майже 90 країн. Та протягом березня – квітня 2018 р. з цього переліку виключено шість держав: Грузію, Республіку Естонія, Латвійську Республіку, Республіку Мальта, Угорщину та Республіку Болгарія (постанова КМУ від 11.04.2018 р. №295, яка набрала чинності 25.04.2018 р., та постанова КМУ від 31.01.2018 р. №108, яка набрала чинності 07.03.2018 р.). Звісно, постійні зміни у переліках держав (територій) призводять до необхідності відстеження законодавчих змін та проведення моніторингу таких змін час визначення як платниками податків, так і контролюючими органами, контрольованих операцій;
- господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Організаційно-правові форми таких нерезидентів зазначено в Переліку №480, який набрав чинності з 27.07.2017 р. З часу затвердження цього Переліку до нього жодного разу зміни не вносилися, проте у платників податків виникає необхідність з’ясувати організаційно-правову форму нерезидента-контрагента. Статтею 39 ПКУ не передбачено ведення ДФС реєстру нерезидентів, організаційно-правові форми яких підпадають під критерії Переліку.
Зауважимо, що якщо нерезидентом, організаційно-правову форму якого включено до Переліку, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених пп. «а» – «в» пп. 39.2.1.1 ПКУ, визнаються неконтрольованими.
Слід звернути увагу, що нерезидентом, який не сплачує податок на прибуток (корпоративний податок), вважається нерезидент, звільнений відповідно до законодавства країни реєстрації від його сплати у звітному році незалежно від підстав та причин такого звільнення, або якщо ставку оподаткування податку на прибуток (корпоративний податок) для такого нерезидента встановлено у розмірі нуль відсотків.
У цьому аспекті слід врахувати, що ст. 39 ПКУ не визначає документа та орган, який має видавати документ для підтвердження сплати податку на прибуток (корпоративний податок) нерезидентом. Водночас з урахуванням п. 103.5 ПКУ ДФС у листі від 14.08.2017 р. №21674/7/99-99-14-01-02-17 рекомендувала платникам податків отримувати від контрагента документ, що видається фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений за правилами законодавства України.
Водночас зазначена рекомендація не обмежує платника податків у самостійному виборі способу та форми отримання інформації щодо сплати нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) у звітному році.
При цьому такий документ або відповідна інформація має бути надана на запит контролюючого органу у випадках, передбачених пп. 4 п. 2 розділу III Порядку №706, та/або під час проведення документальних перевірок;
- господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.
Нагадаємо, що у разі виявлення пов’язаності платника податку із контрагентом-нерезидентом їх операції можуть визначатися контрольованим незалежно від країни реєстрації такого контрагента-нерезидента, і навпаки. Натомість, незалежно від наявності або відсутності пов’язаності платника податку із контрагентом-нерезидентом господарські операції можуть бути визнані контрольованими у разі реєстрації такого нерезидента у одній із країн, передбачених постановою №1045, або якщо організаційно-правова форма такого контрагента-нерезидента відповідає Переліку №480 та при цьому нерезидент не сплачував податок на прибуток (корпоративний податок).
Зважаючи, що під визначення контрольованих операцій можуть підпадати господарські операції, які здійснюються платниками із пов’язаними особами, радимо повторно звернути увагу також на пп. 14.1.159 ПКУ, який встановлює критерії належності юридичних та/або фізичних осіб до пов’язаних осіб. Та особливу увагу зосередити на пов’язаності, яка виникає у зв’язку із залученням платником податку значної суми кредитів, позик, поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб.
Подання звіту про контрольовані операції
Для цілей податкового контролю за трансферним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.
Платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати Звіт про КО до 1 жовтня року, що настає за звітним. Такий Звіт подається із позначкою «звітний».
Якщо останній день строку подання Звіту (тобто 30 вересня) припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Особливим є спосіб подання – звіт подається засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Тобто не передбачено подання звіту на паперових носіях.
Наголошуємо, що у Звіті про КО зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.
У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому Звіті про КО інформацію надано не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати:
- новий звіт до закінчення граничного строку подання Звіту про КО за такий самий звітний період – цей звіт подається із позначкою «звітний новий»
- уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду – цей звіт подається з позначкою «уточнюючий».
Новий та уточнюючий звіти повинні містити повну інформацію про контрольовані операції за звітний рік, як передбачено при складанні основного Звіту.
Тобто за умови подання нового або уточнюючого звіту платник ще раз відображає повну інформацію щодо всіх контрольованих операцій, здійснених у відповідному звітному періоді – і ті, що потребують уточнення, і ті, які його не потребують.
Звертаємо увагу, що подання платником податку уточнюючого Звіту про КО не звільняє від відповідальності, передбаченої п. 120.3 та 120.4 ПКУ.
При цьому ПКУ заборонено платнику податків подавати уточнюючий Звіт про КО під час проведення документальних перевірок.
Найпоширеніші запитання платників щодо визначення контрольованих операцій
Як у Звіті про КО відображаються контрольовані операції: за даними бухобліку чи відповідно до принципу «витягнутої руки»?
У графі 16 додатка до Звіту про КО проставляється ціна (тариф) за одиницю виміру предмета операції у валюті контракту (договору), зазначена у первинних документах, із точністю до другого знака після коми (п. 20 розділу ІV Порядку №8). Водночас п. 24 зазначеного розділу визначено, що у графі 20 зазначається загальна вартість контрольованої операції (за вирахуванням непрямих податків) у гривнях, за якою відповідну операцію відображено в бухгалтерському обліку.
При цьому кожна задекларована контрольована операція має бути ідентифікована та її найменування зазначено у графі 2 розділу «Відомості про контрольовані операції». Операції визнаються контрольованими у разі їх відповідності вимогам пп. 39.2.1.1 з одночасним дотриманням умов пп. 39.2.1.7 та 39.2.1.9 ПКУ. Проте сума контрольованих операцій з одним контрагентом у Звіті про КО відображається за даними бухобліку та згідно з первинними документами.
Чи враховуються при визначенні обсягу господарських операцій з кожним контрагентом дохід або витрати від курсових різниць?
Курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах (п. 4 ПБО 21).
Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) (п. 8 ПБО 21).
Методичними рекомендаціями №433 визначено, що дохід від операційних курсових різниць відображається у статті «Інші операційні доходи», а витрати від операційних курсових різниць – у статті «Інші операційні витрати».
Отже, для обчислення річного доходу (150 млн грн) платника податків від будь-якої діяльності для цілей ТЦУ враховується дохід від операційної курсової різниці. При цьому для цілей застосування ТЦУ не враховуються для обчислення обсягу господарських операцій (10 млн грн) платника податків з кожним контрагентом дохід від операційних курсових різниць та витрати від операційних курсових різниць.
Ірина СИВОЛАП,
заступник начальника Управління – начальник відділу методології перевірок Управління методології та правового супроводження Департаменту трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ДФС України
***
Читайте також: