Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомляє, що наказом Мінфіну від 02.03.2023 №113 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.04.2023 за №650/39706 (далі – Наказ №113) та набрав чинності з 05.05.2023, внесено зміни до форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, зокрема до Додатка 4ДФ та Довідника ознак доходів фізичних осіб.
Відповідно до п. 46.6 ПКУ, якщо в результаті запровадження нового податку або змін правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, який затвердив такі форми, зобов’язаний оприлюднити нові форми звітності. До визначених нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.
Враховуючи зазначене, платники подають до контролюючого органу Розрахунок та додатки до нього за новою формою відповідно до Наказу №113 за звітні періоди починаючи з ІІІ кварталу 2023 року.
Інформуємо, що Наказом №113 розділ IV Розрахунку доповнено абзацом шістдесят третім такого змісту:
Додаток 1 Розрахунку «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» доповнено графою 26. У цій графі зазначається ознака наявності трудового договору з нефіксованим робочим часом (1 – так, 0 – ні), яка встановлюється відповідно до ст. 211 КЗпП. Ознака «1» проставляється у разі, якщо працівник виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, ознака «0» – якщо до працівника не застосовуються умови ст. 211 КЗпП (затверджений Законом від 10.12.1971 №322-VІІІ ВВР, додаток до №50, ст. 375).
Нагадуємо, що Законом України від 18.07.2022 за №2421-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» доповнено КЗпП статтею 211, яка має такий зміст:
трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота надаватиметься постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.
Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.
Наголошуємо, що кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець.
