Та чи інша операція з продажу товарів не відображена в декларації. Зазвичай, таку операцію виявляють лише під час документальної виїзної перевірки. Тобто:
- забув бухгалтер відобразити ту чи іншу операцію саме з продажу,
- занижено об’єкт оподаткування,
- не нараховані податкові зобов’язання.
Відповідно, якщо це вплинуло на загальну суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, буде доплата, необхідність, плюс штрафні санкції, виходячи саме з такої заниженої суми податкових зобов’язань, у зв’язку з тим, що ту чи іншу операцію взагалі забули відобразити в декларації у розділі І.
Занижена база оподаткування. Переважно це мається на увазі ситуація, коли ми постачаємо продукцію або нижче звичайної ціни, якщо ми ввиробили цю продукцію, або постачаємо продукцію/товари/послуги, які придбали у третіх осіб і постачаємо дешевше ніж придбали цю продукцію. Законодавство нам не забороняє продавати цю продукцію дешевше ніж придбали, але ст. 168 ПКУ чітко вказує, що у разі продажу продукції нижче ціни придбання база оподаткування визначається за ціною придбання.
Хочу попередити всіх платників ПДВ, які придбають товари у неплатників ПДВ. У цій ситуації також ця норма працює. Тобто, якщо ви придбали у неплатника ПДВ, наприклад, за 1000 грн без ПДВ, а далі продаєте за 1080 грн з урахуванням ПДВ (тобто 900 + 180). Це означає, що у вас трошечки занижена база оподаткування. Ваша база оподаткування повинна бути виходячи з 1000 грн, тобто не з 900, а з 1000. Тому що 900 менше ніж 1000, менше ніж ціна придбання. І от на цю різницю (1000 – 900) необхідно донарахувати собі податкові зобов’язання, скласти податкову накладну на цю різницю (тип причини 15) і також зареєструвати в Єдиному реєстрі.
І ще одна маленька поправочка: якщо продаєте власну продукцію – орієнтуйтеся на звичайну ціну, а не на собівартість. Інколи податківці вказують, що ви продали власну продукцію і собівартість вища ніж ціна продажу. Головне, щоб ця ціна продажу була не нижча ніж звичайна ціна. Може так статися, дійсно, що собівартість у вас досить висока, але ринкова ціна – це є звичайна ціна, на цей момент склалася нижче ніж собівартість. Тому доводьте, що ваша база оподаткування не занижена і ви її порівнюєте саме зі звичайною ціною, а не зі собівартістю. Про собівартість вже дуже давно в Податковому кодексі нічого не сказано щодо якості бази оподаткування. Якщо не помиляюся, з 2015 чи 2014 року з ПКУ виключили норму з ПКУ, де була прив’язка до собівартості.
Не нараховані податкові зобов’язання на умовний продаж (п. 198.5 або п. 199.1 ПКУ). Нагадаємо, що якщо ви придбаєте щось для використання в негосподарській діяльності або в пільговій діяльності, або в пільговій та не пільговій одночасно, необхідно керуватися саме цими нормами ПКУ. Нарахувати собі податкові зобов’язання, щоб «перекрити» суму податкового кредиту.
Позиція податківців сьогодні така: податкові зобов’язання нараховуються у тому звітному періоді, в якому покупець - платник ПДВ має право на відображення податкового кредиту.
У чому помилка платників ПДВ? Вони думають, що якщо не відобразили податковий кредит (оскільки є три роки для цього), то непотрібно нараховувати податкові зобов’язання на умовний продаж. Насправді, якщо постачальник зареєстрував для вас податкову накладну, вона пройшла реєстрацію, у вас з’явилося формально право на податковий кредит, то в цьому ж самому звітному періоді ви повинні відобразити і податкові зобов’язання, нарахувати їх на умовний продаж. Тобто не чекати, коли у вас виникне бажання включити суму вхідного ПДВ до податкового кредиту, а саме в періоді, коли з’явилося право на податковий кредит за тим чи іншим придбанням, яке використовується, наприклад, в неоподатковуваній ПДВ діяльності.
Теж саме з річним перерахунком. Якщо річний перерахунок за підсумками року зробили неправильно, неправильно визначили обсяг пільгових та не пільгових операцій, загальний обсяг, неправильно визначили частку, відповідно це також може вплинути на ту суму податку, яку ви сплатили до бюджету за підсумками грудня. Дійсно, якщо там була недоплата, то вас оштрафують на суму такої недоплати, у зв’язку з тим, що занижена сума податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Також зверніть увагу на позицію податківців при списанні кредиторської заборгованості, щодо якої минув термін позивної давності. Якщо ви, починаючи з 2015 року, за придбаними товарами включили суму вхідного ПДВ до податкового кредиту, але з постачальником не розрахувалися і закінчився термін позивної давності, ви списуєте заборгованість. Тоді необхідно нарахувати податкові зобов’язання, щоб перекрити ту суму податкового кредиту, яка колись була відображена за цим придбанням, яке залишилося неоплаченим.
Я розумію, що багато бухгалтерів правильно кажуть, що це не передбачено Податковим кодексом. Але податківці наполягають, що якщо ви колись відобразили податковий кредит (мається на увазі після 2015 року, коли ввели систему електронного адміністрування), то необхідно податковий кредит не відкоригувати, а нарахувати податкові зобов’язання на умовний продаж.
Ще дві помилки пов’язані з розрахунком коригування з мінусом.
Перша помилка пов’язана з постачальником. Він не має права зменшити свої податкові зобов’язання до тих пір, поки не буде зареєстровано розрахунок коригування в єдиному реєстрі. Зазвичай, це робить покупець - платник ПДВ. Якщо покупець - не платник ПДВ, тоді коригування реєструє самостійно постачальник. Тобто якщо постачальник зменшив податкові зобов’язання, але розрахунок коригування не зареєстровано або зареєстровано зі запізненням, то це помилка, пов’язана з неправильним зменшенням податкових зобов’язань. Відповідно і покупець повинен зменшити суму податкового кредиту одразу коли відбулася подія, а не чекати, коли постачальник надасть йому розрахунок коригування. Тобто зверніть увагу: якщо повернули товар вашому постачальнику, вам необхідно одразу зменшити податковий кредит і скласти бухгалтерську довідку та відобразити таке зменшення у рядку 15 декларації з ПДВ. Зменшити свою суму податкового кредиту в тому періоді, в якому відбулася позиція.
Податковий кредит підтверджено документами: це податкова накладна, митна декларація, замінник податкової накладної повинен бути під час перевірки, перевіряють наявність не лише реєстрації, але й наявність тих додаткових документів, які дають право на формування кредиту.
Для кредиту за податковою накладною діє правило трьох років. За митною декларацією, за замінником податкової накладної термін 3 роки не працює.
І наостанок. Останні два роки податківці не визнають податковий кредит у разі, якщо за наслідками зустрічних перевірок з’ясовується, що постачальник не має можливості надати відповідні послуги або поставити ту продукцію, в тому обсягу, в якому покупець отримав і відповідно відобразив податковий кредит. Тобто у зв’язку з тим, що постачальник, наприклад, не має трудових ресурсів, площадей, транспортних засобів, щоб надати послугу або поставити продукцію, відповідно у покупця не визнають податковий кредит за тими документами, які склав такий постачальник. Щодо цього є різна судова практика. Ми зараз не будемо цього розглядати, просто наголошую, що податківці під час документальних перевірок вказують на цих проблемних постачальників, які, на їхню думку, не можуть надати ті товари або послуги, в тому обсязі, за яким покупець відображає податковий кредит.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!