Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон) пенсія у зв’язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії за III групою інвалідності.
Страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за III групою інвалідності, визначено статтею 32 Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку — на підставі документів та в порядку,
визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», зокрема, за відсутності трудової книжки для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 р. можна звернутися до адміністрації підприємств, установ, організацій, де працював (навчався) померлий годувальник. А з 01.01.2004 р. страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Без надання документів про стаж або при підтвердженні стажу меншої тривалості, ніж передбачено законодавством, підстав для призначення пенсії у разі втрати годувальника немає.