Мін’юст роз’яснив поняття «члени керівних органів», а також необхідність укладення з ними трудового договору.
Законодавчі акти не містять визначення поняття «члени керівних органів». Разом з тим ч. 1 ст. 92 ЦКУ передбачено, що юрособа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юрособи встановлюється установчими документами та законом. Так, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦКУ в статуті товариства вказуються найменування юрособи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно з вимогами ст. 89 ГКУ управління діяльністю госптовариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках — учасники товариства.
Посадовими особами товариства визнаються голова і члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а при створенні ради товариства (спостережної ради) — голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.
Аналогічна норма міститься у ст. 23 Закону «Про господарські товариства», яка визначає органи управління товариством та їх посадових осіб. Цією статтею визначено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а в товариствах, де створена наглядова рада товариства, — голова та члени ради наглядової ради товариства.
Тож, на думку Мін’юсту, особи, обрані (призначені) до органів управління юрособи, є посадовими особами.
Питання щодо укладення трудових договорів регулюється КЗпП, статтею 21 якого встановлено, що трудовий договір — угода, яка укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізособою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації (уповноважений орган) чи фізособа зобов’язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колдоговором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в т. ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в т. ч. дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін (сфера застосування контракту визначається законами України).
При цьому відповідно до ч. 3 та 4 ст. 65 ГКУ для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов’язки і відповідальність, умови його матзабезпечення, звільнення з посади, інші умови найму за погодженням сторін.