Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до абзацу другого частини першої ст. 10 Закону про ЄСВ платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є фізичні особи — підприємці, в т. ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Зазначені особи беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного у договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.
Для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та беруть добровільну участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,6% суми, що визначається такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (частина п’ята ст. 10 Закону про ЄСВ).
Порядок сплати єдиного внеску та рахунки, на які він має сплачуватися, зазначаються у договорі про добровільну участь (частина четверта ст. 10 цього Закону).
«Вісник податкової служби України», червень 2012 р., №24
