Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Фабула судового акту: Ч. 3 ст. 184 КЗпП як одну з гарантій захисту прав окремих категорій жінок визначено заборону звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Проте чинне законодавство тлумачення поняття «одинока матір» не містить. Цю прогалину свого часу виправив ВСУ, який у п. 9 Постанови Пленуму від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вказав, що одинокою матір’ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама. Однак у такому разі постає питання – чи розповсюджуються вказані вище гарантії на чоловіків, які самостійно виховують дітей? Чи відповідає статус «одинокий батько» статусу «одинока матір»?
Відповідь на це питання дав Касаційний адміністративний суд у судовому рішенні, яке пропонується до уваги. У даній справі військовослужбовця було звільнено зі служби у зв’язку з неодноразовим порушенням останнім дисципліни. Не погоджуючись із таким рішенням останнім таке було оскаржено у судовому порядку, оскільки накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності були необґрунтованими та винесеними у незаконний спосіб. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позову було відмовлено.
Своэю чергою, суд апеляційної інстанції підтвердив законність такого звільнення оскільки у відповідача були наявні достатні умови для звільнення позивача із військової служби згідно п. «и» ч. 6 ст. 26 Закону №2232, а тому спірні накази відповідача є правомірними. На вказані рішення звільненою особою було подано касаційну скаргу у якій він послався серед іншого на те, що відповідачем порушено трудові гарантії позивача при звільненні, позаяк він являється одиноким батьком.
Переглядаючи рішення та надаючи оцінку вказаним доводам КАС вказав, що правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, вбачається можливим застосовування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого зазначено у Постанові Пленуму ВСУ. Тобто, для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько», необхідні 2 факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір`ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.
В свою чергу розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що включає в себе обов'язок батька щодо утримання та виховання дитини не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини та, відповідно, не підтверджують наявність у позивача статусу «одинокий батько».
Артем Кірюшин
