Коментар до Постанови ВС від 22.01.2025 у справі №210/6142/23
Свого часу на нашому порталі було розміщено позицію щодо відповідальності роботодавців, якщо його працівники працюють під час повітряної тривоги. Проте чіткої норми, яка встановлювала би відповідальність роботодавця за факт продовження його працівниками роботи під час повітряної тривоги, і досі немає. Але це тільки для випадку, якщо ніхто з працівників не постраждав!
Адже до посадових осіб роботодавця може бути застосовано адміністративну (за ст. 41 КУпАП – за порушення законодавства про охорону праці) і навіть кримінальну відповідальність (за ст. 271 ККУ), якщо роботодавець не вжив заходів щодо забезпечення безпеки працівників, зокрема заходів реагування у випадку повітряної тривоги, і це призвело до завдання шкоди життю та здоров’ю працівників чи інших осіб.
Проте вже є судова практика, яка говорить, що не будь-яку відповідальність можна покласти на роботодавця. У коментованому нами рішенні після ракетного обстрілу збройними силами російської федерації по інфраструктурі міста на території ТОВ загинув чоловік. Чи можуть у такому випадку діти загиблого працівника вимагати від ТОВ відшкодування моральної шкоди?
Розслідування нещасного випадку
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 13.06.2023 причиною смерті працівника став опіковий шок, термічні опіки із залученням 90% і більше поверхні тіла, ушкодження внаслідок військових дій від вогню, пожежі та гарячих предметів.
06 жовтня 2023 року управлінням Держпраці було проведено розслідування нещасного випадку, що стався 13.06.2023 о 03:20 в ТОВ, яким встановлено, що 12.06.2023 о 17.00 почалася зміна сторожа (загиблий працівник) на території ТОВ, яка тривала до 06:00.
Працівники, які разом працювали у цю зміну, перебували у кімнаті сторожів. Приблизно о півночі почалася повітряна тривога, під час якої вони перебували у цьому приміщенні, дотримуючись правила «двох стін». Приблизно о 03:00 вони почули звуки вибухів, і один зі сторожів прийняв рішення вийти за територію підприємства з метою забезпечення власної безпеки. За ним на територію прохідної біля будівлі АБК вийшов й інший сторож. Приблизно о 03:20 одна із ракет влучила на територію підприємства, внаслідок чого один зі сторожів був важко поранений. На жаль, незважаючи на своєчасний виклик працівників ДСНС і швидкої медичної допомоги він помер у лікарні.
Відповідно до пункту 5 вказаного Акта спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 13.06.2023 о 03:20, було описано вид події; основна причина; шкідливі або небезпечні фактори: джерело чи ситуація, що потенційно може призвести до травмування, погіршення здоров’я чи смерті людини, завдати шкоду майну, довкіллю, чи їх комбінація; устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії відсутні.
Вказаний Акт спеціального розслідування нещасного випадку був затверджений начальником міжрегіонального управління Держпраці, до складу комісії, утвореної наказом цього управління Держпраці від 19.06.2023, було включено уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці ТОВ.
Розслідування встановлює заподіювача шкоди
Діти працівника, який загинув, звернулися до суду із позовом на роботодавця, вимагаючи відшкодування моральної шкоди та інших витрат. Сума позову становила 805 200,00 гривень.
Роботодавець заперечив проти позову, заявивши, що він не здійснює діяльності, яка є джерелом підвищеної відповідальності в розумінні ст. 1187 ЦКУ.
За результатами розслідування вказаного нещасного випадку не було встановлено, що ушкодження здоров’я загиблого працівника, які призвели до його смерті, отримані внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Зі змісту Акта спеціального розслідування вбачається, що травму працівник отримав у результаті вибуху однієї із ракет під час ракетного обстрілу збройними силами рф по території міста.
Під час вказаного спеціального розслідування не було встановлено факту того, що ушкодження здоров’я працівника, які призвели до його смерті, сталося за участі роботодавця (його працівників), чи факту того, що заподіювачем вказаної шкоди є роботодавець (його працівник), а отже, відсутній і причинний зв’язок між завданою шкодою працівнику та діями роботодавця (його працівників).
Крім того, відкрито та здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 ККУ. Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 13.06.2023 зс рф здійснили удари ракетами невстановленого типу по цивільній інфраструктурі міста. Внаслідок вказаних протиправних дій загинули 3 (троє) та отримали поранення 16 (шістнадцять) цивільних осіб, було пошкоджено житлові будинки та інші об’єкти, у т.ч. на території ТОВ.
То хто ж має рацію?
Заходи безпеки та охорона праці під час війни
Судді мали встановити, чи було порушення роботодавцем приписів ст. 153, 160 КЗпП, ст. 13, 23 Закону України «Про охорону праці».
Адже нещасний випадок із працівником ТОВ стався під час виконання ним трудових обов’язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Але в цьому випадку судді вирішили, що роботодавцю не могло бути відомо про здійснення ракетної атаки країною-агресором. А факт проведеного розслідування нещасного випадку не встановив порушень з боку ТОВ, як не встановив і обставин, які б могли свідчити про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для життя працівника від влучання ракети у приміщення підприємства.
Судова практика у таких випадках (як і суди попередніх інстанцій у коментованій нами справі) виходять з того, що смертельний нещасний випадок, який мав місце 13.06.2023 під час виконання працівником трудових обов’язків, стався саме у зв’язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій. Тому відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не можуть бути, за обставин цієї справи, покладені на ТОВ.
За що відповідає роботодавець?
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону праці»).
Роботодавець зобов’язаний:
- створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці»);
- інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соцстраху про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про охорону праці»);
- на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. (ст. 153 КЗпП);
- здійснювати постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці (ч. 1 ст. 160 КЗпП).
Шкоду відшкодовує держава-агресор
Про порядок вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи під час виконання трудових обов’язків було зазначено ВС у постанові від 14.06.2021 у справі №235/3191/19, згідно з висновками якої вирішення питання про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі ст. 1167 ЦКУ.
Водночас на підставі акта спеціального розслідування нещасного випадку, складеного за формою Н-1/П, комісією вирішено, що нещасний випадок є таким, що пов’язаний з виробництвом, однак осіб, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, комісією не встановлено. Тому немає підстав стверджувати про порушення з боку ТОВ приписів ст. 153, 160 КЗпП, ст. 13, 23 Закону України «Про охорону праці».
Втім, ВС зауважує, що під час проведення військових операцій необхідно постійно дбати про безпеку цивільного населення, цивільних осіб та цивільних об’єктів. Слід ужити усіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об’єктів або принаймні звести такі випадки до мінімуму.
Держава-агресор несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об’єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на рф як на державу, що здійснює окупацію (ч. 5, 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо, зокрема, за таким напрямом:
- людські втрати та пов’язані з ними соціальні витрати – напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли внаслідок збройної агресії рф,
- витрати, пов’язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг (п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №326).
Окрім того, відповідно до ст. 15 Закону №2136 відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.
Про Міжнародний Реєстр збитків
Зауважимо, що факт відмови судом у відшкодуванні моральної шкоди не свідчить про те, що таку шкоду не може бути відшкодовано в іншому порядку.
Зокрема, для збору заяв про компенсацію збитків, втрат чи шкоди, завданих агресією рф проти України починаючи з 24 лютого 2022 року на території України в межах її міжнародно-визнаних кордонів, всім зацікавленим фізичним і юридичним особам, а також державі Україна, було створено Міжнародний Реєстр збитків, завданих агресією Російською Федерацією проти України (RD4U), і є першим кроком міжнародного компенсаційного механізму. Реєстр створений Україною, ЄС та ще 42 країнами та знаходиться в м. Гаага.
На сьогодні за посиланням можна подати заяву про репарації до Реєстру збитків за різними категоріями. Зокрема, за такими категоріями, як:
- Вимушене внутрішнє переміщення.
- Смерть близького члена сім'ї.
- Зникнення безвісти близького члена сім'ї.
- Серйозні тілесні ушкодження.
- Сексуальне насильство.
- Катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження чи покарання.
- Позбавлення свободи.
- Примусова праця або служба.
- Пошкодження або знищення житлового нерухомого майна.
Після того як заяву буде перевірено на відповідність прийнятим правилам та внесено до Реєстру, заява та докази до неї будуть передані майбутній компенсаційній комісії, створення якої триває, для розгляду та прийняття рішення про розмір компенсації.