Договір позички - безоплатне надання послуг
Детально про операції за договором позички читайте тут>>
Наразі нагадаємо основні правила.
За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ст. 827 ЦКУ). До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, якою регулюються відносини найму (оренди) майна.
При цьому, згідно з пп. 14.1.203 ПКУ продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Тому податківці у ІПК від 19.06.2018 р. №2721/Г/99-99-13-01-02-14/ІПК вважають, що з метою оподаткування для платника податку - користувача операція з отримання майна у безоплатне користування за договором позички розглядається як безоплатне отримання послуг.
Як оподатковується такий дохід у ФОП на єдиному податку?
Щодо платників єдиного податку, то до суми їх доходу включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Звісно, що слід розрізняти дохід, який отримує фізособа і який отримує фізособа-підприємець. Але навіть, якщо у договорі позички позичальником зазначено звичайну фізособу, враховуючи те, що отримане майно ця фізособа використовує у підприємницькій діяльності, зрозуміло, чому податківці наполягають на оподаткуванні такого доходу саме єдиним податком.
У якій сумі виникає дохід?
Податківці зазначають, що відповідно до п. 4 ст. 632 ЦКУ, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З огляду на зазначене, податківці резюмують: «при отриманні майна у безоплатне користування за договором позички до суми доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду послуг з урахуванням звичайних цін».
І на останок роз’яснення податківців щодо ПК при придбанні палива
Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ПКУ до податкового кредиту з ПДВ відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, обов’язковою умовою є наявність зареєстрованої податкової накладної.
Отже, при придбанні палива або запасних частин, підприємець - платник ПДВ має право на податковий кредит.
Разом з цим податківці зазначають, що Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджені наказом Мінтранспорту №43. Витрати палива понад такі норми вважаються використанням палива в негосподарській діяльності суб’єкта господарювання.
Відповідно, на їх думку, на суму вартості палива, що використано понад норм затверджених Наказом №43 платник податку зобов’язаний нарахувати ПЗ за п. 198.5 ПКУ.
Від редакції:
Зауважимо, що ПКУ застосовування норм згідно з Наказом №43 для застосування п. 198.5 не передбачено. При цьому, суди в цьому випадку стають на користь платників податків. Втім, вибір чи застосовувати ці норми, чи ні, залишається за платником податку: або змиритись та нарахувати ПЗ, або не погодитись з думкою податківців і захищати свої інтереси, зокрема, і в суді.