"Судова влада України" розповідає, що при оскарженні рішень, дій або бездіяльності державного виконавця застосовується десятиденний строк у календарних днях, визначений ЦПКУ, а не строк у робочих днях, передбачений Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження». Відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку та недоведення поважних причин його пропуску є підставою для залишення скарги без розгляду.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
У справі, що переглядалася, заявник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо неправомірного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів і просив суд визнати дії державного виконавця неправомірними та зобов’язати його здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів із виключенням неправомірних виплат і з урахуванням уже сплачених сум.
Районний суд у задоволенні скарги відмовив, посилаючись на те, що заявник не довів факту порушення його прав як сторони виконавчого провадження, а вимога заявника щодо зобов’язання державного виконавця вчинити певну дію станом на день розгляду скарги добровільно виконана.
Апеляційний суд скасував ухвалу районного суду й залишив скаргу заявника без розгляду, мотивуючи своє судове рішення помилковістю висновків суду першої інстанції з огляду на те, що заявником пропущено десятиденний строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, передбачений п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПКУ.
У касаційній скарзі заявник звертав увагу на те, що згідно з положеннями ч. 5 ст. 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» строк на оскарження рішень, дій виконавця, посадових осіб державної виконавчої служби становить 10 робочих днів, у зв'язку з чим вважав, що не пропустив строку на звернення до суду зі скаргою в цій справі.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, КЦС ВС виснував, що скарга заявника на дії державного виконавця подана з пропуском передбаченого п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПКУ десятиденного строку. З огляду на відсутність клопотання про поновлення строку та ненадання доказів поважності причин його пропуску апеляційний суд, дотримуючись вимог процесуального закону, мотивовано залишив скаргу без розгляду.
Відповідно до ст. 126 ЦПКУ право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги КЦС ВС звернув увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення та дії державного виконавця можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Водночас положення п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПКУ встановлюють строк 10 днів у календарному обчисленні.
КЦС ВС підкреслив, що за правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №920/149/18, норми Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» мають загальний характер, тоді як положення процесуальних кодексів є спеціальними. Отже, строк на оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця підлягає обчисленню в календарних, а не в робочих днях.
Постанова ВС від 01.10.2025 у справі №497/2150/24 (провадження №61-7468св25).