У спорах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень сам по собі факт їх направлення контролюючим органом за податковою адресою платника не є достатньою підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду. Для вирішення цього питання суд повинен встановити, коли особа фактично дізналася або об’єктивно могла дізнатися про прийняття такого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
Податковий орган за результатами фактичної перевірки фізичної особи – підприємця прийняв два податкові повідомлення-рішення та направив їх рекомендованим листом на податкову адресу платника в м. Харкові. Поштове відправлення було повернено контролюючому органу після закінчення строку зберігання.
Підприємець звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, зазначаючи, що дізнався про їх існування лише після отримання матеріалів перевірки у відповідь на адвокатський запит. Також він посилався на вимушений виїзд із Харкова через ракетні обстріли та неможливість отримувати поштову кореспонденцію за податковою адресою.
Суд першої інстанції після відкриття провадження залишив позов без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, вважаючи, що податкові повідомлення-рішення були належним чином вручені відповідно до вимог Податкового кодексу України (податкові повідомлення-рішення були направлені на податкову адресу платника рекомендованим листом і повернулися контролюючому органу після закінчення строку зберігання, що є достатнім для визнання рішень врученими). Апеляційний суд погодився з таким висновком.
Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд зазначив, що під час вирішення питання про дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити не лише факт направлення податкового повідомлення-рішення відповідно до вимог ПК України, а й момент, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Сам по собі факт направлення податкових повідомлень-рішень рекомендованим листом за податковою адресою не є безумовним доказом того, що платник реально міг дізнатися про їх існування.
Умови воєнного стану, переїзд через обстріли, відсутність фактичного отримання кореспонденції та момент реального ознайомлення з податковими повідомленнями-рішеннями (у тому числі через адвокатський запит) потребують ретельної перевірки та оцінки судом.
Суд підкреслив, що висновок про пропуск строку звернення до суду не може ґрунтуватися виключно на формальному підтвердженні направлення кореспонденції. Надмірний формалізм при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду (лише факт направлення рекомендованого листа) суперечить принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи та завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав особи.
Постанова КАС ВС від 28 травня 2026 року у справі №520/22570/25 (адміністративне провадження №К/990/6462/26).
Восени 2025 року Мінфін двома своїми наказами (від 09.10.2025 №513 та 05.11.2025 №548) оновив Порядок надіслання податкових повідомлень-рішень (ППР) платникам податків. Що саме змінилося та які з цього треба зробити висновки? Про це все ми писали у своїй статті
***
