Сам факт наявності значної кредитної заборгованості та неможливості її погашення не є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Суд повинен перевірити не лише наявність боргів, а й добросовісність поведінки боржника, причини виникнення заборгованості, його ставлення до виконання зобов’язань перед кредиторами та реальність підстав, передбачених ст. 115 КУзПБ.
Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
У справі боржник звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження щодо власної неплатоспроможності, посилаючись на наявність прострочених кредитних зобов’язань на суму понад 1,35 млн грн перед численними фінансовими установами та відсутність можливості їх погасити.
Суди попередніх інстанцій відмовили у відкритті провадження, встановивши, що заявник не довів належними та допустимими доказами наявності передбачених законом підстав для застосування процедур неплатоспроможності.
Переглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що інститут неплатоспроможності фізичних осіб спрямований на захист добросовісного боржника, який об’єктивно потрапив у складне фінансове становище, а не на створення механізму уникнення виконання кредитних зобов’язань.
Суд звернув увагу, що заявник протягом короткого часу уклав понад 40 кредитних договорів із різними фінансовими установами, а частина кредитних коштів систематично використовувалася для участі в азартних іграх. При цьому після заявленого припинення обслуговування боргів він продовжував отримувати нові кредити.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що подання заяви про самообмеження доступу до азартних ігор безпосередньо перед зверненням до суду саме по собі не свідчить про добросовісність боржника і не спростовує встановлених обставин щодо характеру використання кредитних коштів.
Крім того, суди врахували, що боржник не скористався запропонованими кредиторами програмами реструктуризації та пільгового погашення заборгованості, що свідчить про відсутність реальних намірів досягти компромісу з кредиторами.
КГС ВС наголосив, що право на застосування процедур неплатоспроможності має лише добросовісний боржник, який відкрито співпрацює з кредиторами та судом, не приховує обставин виникнення боргів і не зловживає процесуальними правами.
Верховний Суд також зазначив, що витрачання кредитних коштів на азартні ігри хоча й не заборонене законом, однак може враховуватися судами під час оцінки добросовісності боржника та причин виникнення його неплатоспроможності.
Оскільки заявник не підтвердив належними доказами наявності передбачених ст. 115 КУзПБ підстав для відкриття провадження, а встановлені судами обставини свідчили про недобросовісну поведінку та намагання використати процедуру банкрутства для фактичного списання боргів, Верховний Суд погодився з відмовою у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
За таких обставин Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Постанова КГС ВС від 16 червня 2026 року у справі №917/2334/25.
