Судова влада України розповідає, що Херсонський апеляційний суд розглянув скаргу представника банку на ухвалу суду першої інстанції у справі щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн за повторне невиконання судового рішення. Банк просив визнати постанову незаконною та скасувати її, посилаючись, зокрема, на добровільне виконання рішення та неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження.
Суд першої інстанції відмовив у прийнятті скарги до розгляду, зазначивши, що спори щодо оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Представник банку не погодився з таким висновком, оскільки штраф було накладено під час виконання виконавчого листа, виданого у цивільній справі.
Апеляційний суд звернув увагу на положення Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 3, 18, 63 і 75 цього Закону державний виконавець має право накладати штраф за невиконання рішення, яким боржника зобов’язано вчинити певні дії. У разі повторного невиконання рішення без поважних причин штраф накладається у подвійному розмірі.
Порядок оскарження рішень державного виконавця визначається ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Дії виконавця щодо безпосереднього виконання судового рішення можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ. Водночас постанови про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та накладення штрафу оскаржуються до адміністративного суду. Відповідні правила також передбачені ст. 20 і 287 КАСУ та ст. 447–453 ЦПКУ.
Суд апеляційної інстанції врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18.12.2019 у справі №759/15553/14-ц, від 19.02.2020 у справі №382/389/17 та від 26.10.2022 у справі №229/1026/21. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що спори щодо оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу належать до адміністративної юрисдикції незалежно від того, судом якої юрисдикції видано виконавчий документ.
Отже, колегія суддів погодилася, що скарга банку не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Разом із тим суд першої інстанції неправильно сформулював процесуальне рішення як «відмову у прийнятті скарги до розгляду». Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПКУ в такому випадку суд повинен відмовити у відкритті провадження.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 13.07.2026 апеляційну скаргу задоволено частково – ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 30.04.2026 змінено в частині формулювання резолютивної частини, а в іншій частині залишено без змін (справа №766/6034/26).
