Компенсація моральної шкоди за виробничу травму або професійне захворювання може викликати запитання не лише щодо її розміру, а й щодо податків. Зокрема, чи потрібно сплачувати ПДФО та військовий збір, якщо присуджена судом сума перевищує чотири мінімальні зарплати. Верховний Суд розглянув спір підприємства з Державною податковою службою щодо оподаткування таких виплат. Суд пояснив, чому компенсацію за шкоду здоров’ю не можна автоматично прирівнювати до інших видів моральної шкоди, для яких Податковий кодекс встановлює обмеження.
«Судово-юридична газета» проаналізувала постанову Верховного Суду від 08.09.2026 року у справі №160/24585/25 та нову податкову консультацію ДПС. Розбираємося, що саме встановив суд, чи означає це звільнення від податків і хто має виконувати податкові обов’язки, якщо компенсацію стягують через виконавця.
Суть спору
Спір виник після того, як Державна податкова служба надала одному із приватних акціонерних товариств індивідуальну податкову консультацію. У ній податкова дійшла висновку: якщо підприємство виплачує працівникові моральну шкоду за рішенням суду, а її розмір перевищує чотири мінімальні зарплати, сума перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.
Підприємство не погодилося з таким тлумаченням Податкового кодексу. На його думку, закон окремо передбачає виняток для відшкодування шкоди життю та здоров’ю. А отже, моральну шкоду, яку працівникові присудили через виробничу травму або професійне захворювання, не можна прирівнювати до інших виплат цього виду.
Спочатку підприємство виграло справу в Дніпропетровському окружному адміністративному суді. Той визнав консультацію протиправною та скасував її. Проте апеляційний суд скасував це рішення і підтримав податкову.
8 вересня 2026 року Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу підприємства, скасував рішення апеляції та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Чому ліміт у чотири мінімальні зарплати застосовується не до всіх виплат
Основне питання полягало в тлумаченні пп. «а» пп. 164.2.14 ПКУ. Він визначає, які виплати у вигляді відшкодування матеріальної або моральної шкоди включаються до оподатковуваного доходу фізичної особи, а які становлять виняток. У цій нормі передбачено, зокрема, винятки для сум, спрямованих за рішенням суду на відшкодування матеріальної шкоди та шкоди життю і здоров’ю.
Окремо згадується відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної зарплати на 1 січня відповідного року, або в розмірі, визначеному законом. ДПС трактувала це положення так: якщо моральна шкода перевищує встановлену межу, різницю потрібно оподатковувати.
Верховний Суд звернув увагу на зміни до Податкового кодексу, які набрали чинності 23 травня 2020 року. Тоді норму доповнили згадкою про відшкодування моральної шкоди в межах чотирьох мінімальних зарплат. Проте положення про відшкодування шкоди життю та здоров’ю залишилося без змін. Суд наголосив, що слова «а також» свідчать про доповнення переліку новою категорією виплат, а не про зміну змісту попереднього винятку.
Важливим є й те, що шкода життю та здоров’ю може бути не лише майновою, а й моральною. Тому, за висновком Верховного Суду, немає підстав прирівнювати моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров’я, до інших виплат моральної шкоди, для яких діє обмеження у чотири мінімальні зарплати.
Інакше кажучи, сам факт перевищення чотирикратного розміру мінімальної зарплати не є достатньою підставою для оподаткування компенсації моральної шкоди, присудженої через виробничу травму або професійне захворювання.
Хто відповідає за податки, якщо кошти стягує виконавець
Підприємство запитувало ДПС не лише про оподаткування компенсації, а й про те, хто має виконувати обов’язки податкового агента в різних ситуаціях. Зокрема, йшлося про добровільне виконання рішення суду роботодавцем, примусове стягнення коштів державною виконавчою службою або приватним виконавцем, а також про можливий обов’язок самого працівника подавати декларацію та сплачувати податки.
У скасованій консультації ДПС зазначала, що роботодавець повинен нараховувати, утримувати та перераховувати ПДФО і військовий збір із суми перевищення встановленого ліміту. Податкова також вважала, що передача коштів через виконавчу службу не звільняє підприємство від обов’язків податкового агента. Водночас окремо зазначалося, що працівник не повинен подавати декларацію, якщо отримує такий дохід від податкового агента.
Однак Верховний Суд звернув увагу на іншу проблему: податкова не надала повних і чітких відповідей на всі поставлені запитання. За висновком суду, консультація не може обмежуватися переліком статей Податкового кодексу. ДПС має пояснити, як саме ці норми застосовуються до обставин, описаних платником, і яку модель поведінки він повинен обрати.
Тому постанова Верховного Суду не означає, що роботодавець за будь-яких обставин звільняється від функцій податкового агента або що примусове стягнення коштів автоматично змінює порядок оподаткування. Спочатку потрібно визначити, чи належить конкретна виплата до оподатковуваного доходу, а вже потім – хто і в якому порядку має виконувати податкові обов’язки.
Що відповіла ДПС після рішення Верховного Суду
7 жовтня 2026 року ДПС видала нову індивідуальну податкову консультацію №5905/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК. Її підготували на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду та постанови Верховного Суду у справі №160/24585/25. У документі податкова наводить положення Податкового кодексу щодо оподаткування доходів фізичних осіб, ставок ПДФО та військового збору, а також визначення податкового агента.
ДПС зазначає, що застосовувати ці норми потрібно з урахуванням висновків судів у зазначеній справі.
Постанова Верховного Суду важлива тим, що розмежовує два види виплат: моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров’я, та іншу моральну шкоду, для якої Податковий кодекс передбачає обмеження у чотири мінімальні зарплати.
Отже, під час визначення податкових наслідків недостатньо лише порівняти суму компенсації з установленим лімітом. Необхідно врахувати, за що саме присуджено кошти, на якій правовій підставі здійснюється виплата та як відповідну норму Податкового кодексу слід застосовувати до конкретних обставин.
