Розглянемо Постанову ВАСУ від 16.05.2016 р. №К/9991/80415/12.
Ситуація: ДПІ надіслала запит про надання письмових пояснень та документального підтвердження правомірності декларування податкового кредиту за певний період із певним контрагентом. Тобто, простіше кажучи, вимагала копій первинних документів за певними операціями. Платник ПДВ відмовився таку інформацію надавати і надіслав відмову (з яких причин, це вже інша справа. Приписи п. 73.3 ПКУ залишають за платником податків право взагалі не реагувати на незаконні запити).
Оскільки ДПІ все ж таки бажає отримати цю інформацію, вона має два шляхи:
1) призначити позапланову перевірку (виїзну/невиїзну);
2) або надіслати повторний запит, але вже з інших підстав.
Якщо за першим запитом провести перевірку ДПІ не вдасться, то можна надіслати повторний запит (по тому ж контрагенту та за той же податковий період), але вказати у ньому вже інші підстави. Наприклад, послатися на пп. 78.1.4 ПКУ - недостовірність відомостей, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
У нашій ситуації податківці надіслали запит з посиланням одночасно на дві підстави — пп. 78.1.1 та пп. 78.1.4 ПКУ. І це, на їх думку, давало їм право призначити дві різні перевірки, перша з яких закінчилась складенням довідки (невиїзна перевірка з підстав, наведених у пп. 78.1.1 ПКУ), а за другою (вже з підстав згідно з пп. 78.1.4 ПКУ) складений акт, за яким у платника податків зняли податковий кредит з ПДВ через операції із контрагентом, які податкова вважає нікчемними.
Платник податків не погодився з таким розумінням підстав для документальних перевірок та звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що податківці не мають права призначати дві перевірки за одним запитом, скільки би підстав (з переліку за п. 78.1 ПКУ) вони там не вказували.
Як до таких дій податківців та платника податків ставляться ДФСУ та суди?
Податківці до повторних перевірок час від часу вдаються, незважаючи на заборону, встановлену п. 78.2 ПКУ, і вважають, що в цьому випадку мета виправдовує засоби.
Наприклад, у листі від 14.09.2016 р. №9679/М/99-99-13-04-02-14 ДФСУ вказує на те, що недопуск платником податків посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної виїзної перевірки не позбавляє контролюючі органи права вжити заходів щодо організації та прийняття рішення про проведення ще однієї документальної невиїзної перевірки такого платника, за умови наявності обставин для її проведення, визначених статтями 77 та 78 ПКУ, та з дотриманням вимог щодо її організації відповідно до статті 79 ПКУ. Але в цьому листі хоча б говориться про повторну організацію перевірки в тому випадку, якщо попередня не була проведена!
Суди наразі мають доволі різну аргументацію як на захист прав податкових органів, так і на захист платників податків. З однієї сторони вони визнають безумовне право податківців на призначення перевірки, якщо наданим поясненнями та первинним документами не усунуто сумнівів щодо можливих порушень вимог податкового та іншого законодавства платником податків господарських взаємовідносин з конкретним контрагентом. З іншої сторони — суди зобов'язані не допустити порушення прав платника податків на його належне інформування щодо прийнятого наказу на перевірку та законності підстав для її проведення.
Зважаючи на останнє, суди останнім часом все частіше звертають увагу на такі підстави як:
— чи була наявною податкова інформація, що давала право на складення запиту?
— чи містить таку обґрунтовану підставу сам запит ?
І хоча суди не обходять стороною вивчення всієї первинної документації щодо взаємовідносин платників податків з їх контрагентами, все ж дотримання процедурних моментів на призначення перевірки має вагоме значення.
Адже, оцінюючи відмову у наданні документів, суд вказує на те, що під час розгляду справи він обов'язково буде з'ясовувати:
1) Чи містить запит перелік інформації, яка запитується, а також чи вказані у ньому підстави для його надсилання?
Зокрема, йдеться про вказівку на податкову інформацію (акти перевірок, звірок тощо) та порушення саме таким платником податкового законодавства, чи є у дійсності недостовірність відомостей у поданих податкових деклараціях та чим це підтверджується.
2) Чи дотриманий порядок надсилання такої інформації? Запит має бути надісланий до дати прийняття наказу на позапланову (виїзну чи не виїзну) перевірку з врахуванням 10-денного строку для надання відповіді та строку доставки поштового відправлення.
І як показує коментоване рішення, фіскальні органи мають право призначати перевірки за таким принципом: один запит - одна перевірка. Якщо за надісланим запитом фіскальні органи не отримали бажаних документів та пояснень, то для ще однієї перевірки цього періоду та цього контрагента слід шукати інші підстави та складати інший запит. Але, у будь-якому випадку, наявним є факт повторності перевірки чи ні — може точно сказати лише суд.
Поради від юриста:
1) Після отримання запиту максимально уважно вивчати зміст запиту.
2) У разі прийняття керівником юрособи чи фізособою-підприємцем рішення відмовити у наданні пояснень та їх документальних підтверджень, відмовляти письмово, прямо посилаючись на причини відмови, передбачені ПКУ:
- або на відсутність чіткого переліку інформації, що запитується (не всі документи фінансово-господарської діяльності, а лише ті, які напряму стосуються вказаних у запиті порушень),
- або на відсутність підстав для надсилання запиту. Зокрема, якщо зі змісту запиту неможливо зрозуміти, яка податкова інформація, отримана податковим органом, є підставою для такого запиту, чи свідчить вона про порушення платником податків вимог податкового законодавства, чи виявлені порушення стосується саме того платника податків, який отримав цей запит (якщо він складений з підстав пп. 78.1.1 ПКУ), а якщо запит складено з підстав пп. 78.1.4 ПКУ - які відомості та у який податковій звітності податковий орган виявив та вважає недостовірними.
Щодо повторності перевірок
ВАСУ зі всього періоду перевірки досить чітко викреслює ті періоди, які вже перевірялись з посиланням на заборону, встановлену п. 78.2 ПКУ. Винятків в цьому випадку тільки два:
- перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків,
- або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.