Перший нюанс стосується строку звернення до суду з позовом.
Тут діє правило 6-ти місячного строку, а не 1095-ти денного.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАСУ, для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк. Згідно з ч. 3 ст. 99 КАСУ, цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до п. 56.18 ПКУ, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ (1095 днів), платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішенняабо інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Платник не оскаржує податкове повідомлення-рішення або інше рішення податкової, а вимагає зобов’язати податкову подати висновок до казначейства про повернення переплати
Таким чином, застосуванню підлягає ч. 2 ст. 99 КАСУ, згідно з якою у Платника є шість місяців для звернення до Суду.
В іншому випадку, згідно з ч. 1 ст. 100 КАСУ, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
Судова практика з даного питання.
Ухвалою ВАС України від 22.03.2016 у справі №826/12051/15 зазначено: «Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач просив суд скасувати рішення про неможливість здійснення повернення надмірно сплачених коштів з податку на прибуток. .. зобов'язати відповідача підготувати Висновок про повернення… та подати його для виконання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів….
Про порушення своїх прав позивач дізнався 25.11.2014 року, отримавши листом оскаржуване рішення, в той час як з даною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 22.06.2015 року.
Так, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними».
В ухвалі ВАС України від 20.05.2015 у справі №826/2939/13-а зазначено: «Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
А відтак звернення Товариством до адміністративного суду з позовом про стягнення надміру сплаченого податку лише у березні 2013 року є несвоєчасно вчиненою процесуальною дією».
Аналогічна позиція викладена в ухвалі ВАС України від 07.10.2015 р. у справі №826/12630/13-а.
Можливо є й інша практика, але навіщо ризикувати.
Другий нюанс набагато більш спірний, але у судовій практиці зустрічається: з якого моменту відраховувати 1095 днів для звернення із заявою до податкової про повернення переплати?
Згідно з п. 102.5 ПКУ, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати.
Суд може вказати, що 1095 днів слід відраховувати не з моменту подачі декларації, або виникнення переплати, а з моменту фактичної сплати податку.
Так, в ухвалі від 19.05.2015 р. у справі №9104/86938/12 ВАС України зазначив: «Отже, платник податків має право на повернення надміру сплачених грошових коштів у випадку подання ним заяви про таке повернення з урахуванням дотримання строків давності, встановлених п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, які слід відраховувати з моменту фактичної сплати платником податків суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку строки давності потрібно відраховувати, починаючи з моменту настання факту сплати надмірної суми коштів до відповідного бюджету, та до моменту подання платником податку заяви про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведене судами попередніх інстанцій враховано не було та, відповідно, не встановлено моменту фактичної сплати платником податків суми коштів (які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань), а також не встановлено, на підставі якої саме заяви (з усіх, що подані позивачем) у контролюючого органу виник обов'язок виконати певні дії щодо підготовки та подання висновку про повернення надміру сплаченої суми податку».
Врахування даної судової практики може допомогти правильно захистити інтереси платника під час повернення переплати з податку на прибуток.
Євгеній Піддубко, юрист, податкове право