Якщо акт перевірки не оскаржується — визнаємо незаконною саму перевірку

Коментар до Постанови ВСУ від 07.02.2018 р., справа №820/19845/14, адміністративне провадження №К/9901/8919/18

Відразу зауважимо, що спір, який розглядався за запитами, складеними ще у 2014 році, не втратив актуальності й сьогодні. Адже зміни, внесені до п. 1 ч. 3 п. 73.3 та пп. 78.1.1 ПКУ, не вплинули на висновки щодо змісту запитів, які складаються органами ДФС з цих підстав. Не менш важливими є й висновки щодо можливості оскарження наказу на невиїзну позапланову перевірку з підстав, визначених у п. 78.1.1 ПКУ, та факту її проведення.

Але платникам податків слід знати, які саме порушення можуть призвести до скасування наказу на перевірку та нівелювати її результати.

Порушення 1. Невідповідність змісту запиту вимогам ПКУ

До проведення позапланової документальної перевірки може призвести ненадання ненадання (надання не у повному обсязі) платником податків відповіді (інформації) на запит контролюючого органу. У п. 78.1 ПКУ міститься кілька таких підстав. Та ось наскільки надісланий податківцями запит відповідав чинному законодавству?

На думку автора, питання відповідності змісту запитів вимогам (зокрема, п. 73.3 ПКУ) може бути предметом спору між платником податків та податковим органом. При цьому, незважаючи на звільнення платника податків від обов’язку надавати відповідь, якщо запит був протизаконним, радимо письмово повідомити податковий орган про відмову з пропозицією надати законний та обґрунтований запит. Адже саме так зробив платник податків у коментованій судовій справі – і суд виніс рішення на його користь! 

Раніше і ВАСУ  висловив (ухвала від 18.09.2014 р. №К/9991/27352/12) свою позицію щодо письмової відповіді на запит. Зокрема, про можливість уточнення запиту (за фактами порушень чи переліку витребовуваних документів), якщо з його змісту не можливо зрозуміти підстав для складення, чи є інші формальні чи явні порушення. За таких умов, як наголошував ВАСУ, документальна позапланова невиїзна перевірка не може бути призначена.

Та податковий орган у коментованій судовій справі таки призначив позапланову невиїзну перевірку, посилаючись в наказі на пп. 78.1.1 ПКУ.

Але Верховний суд визнав запити, надіслані податківцями, такими, що складені з порушеннями ПКУ. Серед недоліків в запитах, суд назвав наступні:

1) не зазначено конкретних підстав для отримання податковим органом інформації у контексті походження та змісту податкової інформації, на підставі якої податковий орган дійшов висновку про порушення отримувачем запиту вимог податкового законодавства;

2) не вказано, за результатами аналізу якої саме інформації та в який спосіб отримані відомості про порушення платником податків вимог податкового законодавства,

3) взагалі не наведено, які конкретні факти свідчать про порушення платником податків вимог  податкового законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що платник податків був звільнений від обов'язку надавати пояснення та документи на запити, а у податкового органу  відсутні законодавчо визначені підстави для призначення документальної позапланової перевірки за пп. 78.1.1 ПКУ. Наказ на перевірку визнаний протиправним та скасований.

Що означає визнання наказу на перевірку незаконним – дивимося далі.

Порушення 2. Незаконний наказ на перевірку — протиправні дії з її проведення!

Поряд з визнанням наказу протиправним та його скасування, платник податків у коментованій справі просив суд також визнати протиправними діїщодо проведення перевірки. До речі, на нашу думку, це цілком доречно. Адже, акт перевірки в адміністратвиних судах не оспорюється - акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень,  не створює для платника податків жодних правових наслідків.

Тож, залишаються самі дії перевіряючих — якщо суд визнає наказ незаконним, то й дії щодо проведення перевірки нівелюють її наслідки, у т.ч. й в частині складення акту перевірки.

Проте тут є певний нюанс: суди попередніх інстанцій відмовлялися це зробити, посилаючись на те,  що проведенням перевірки наказ на її призначення вичерпав свою дію.

Але для Верховного суду цей факт не став вирішальним. Він вирішив, що  питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи.

Верховний суд визнав дії податкового органу протиправними щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки, на підставі визнаного протиправним наказу про проведення такої перевірки.

І зазначив, що звернення до суду за таким рішенням є належним способом захисту прав підприємства згідно з положеннями КАСУ.

Висновок

Якщо платник податків побачив, що запити складені з порушенням вимог п. 73.3 ПКУ, він має скласти письмову відповідь з проханням уточнити їх (виправити недоліки, наведені вище судом).

Якщо ж орган ДФС таки наважиться на перевірку та складе акт, не варто втрачати надію та оскаржувати й наказ, й дії перевіряючих щодо проведення перевірки у суді.