Коментар до Постанови ВС від 08.08.2018 р. у справі №823/1294/17
Уявимо собі ситуацію, коли орган ДФС марно намагається потрапити до офісу платника податків для проведення перевірки. Останній, зважаючи на специфіку роботи підприємства чи внаслідок перебування на лікарняному, приходить в офіс доволі рідко та переважно ввечері. Як мають діяти податківці в такому випадку?
Трохи історії...
Свого часу ми писали в ДК, що з 2016 року відсутні такі перевірки як перевірка місцезнаходження платника податків, оскільки Закон про держреєстрацію зазнав змін — з нього виключили необхідність внесення запису про відсутність госпсуб'єкта за місцезнаходженням до ЄДР.
Окрім того, підрозділ органу ДФС, який встановив відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), не пізніше наступного робочого дня після складання цього акта доповідною запискою повідомляє про це керівника (заступника керівника) органу ДФС.
Якщо посадові особи платника податків, який перевіряється, переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері (пп. 350.1.3 ПКУ), підрозділ органу ДФС передає оперативному підрозділу органу ДФС, на обліку в якому перебуває платник податків, запит на розшук відповідних осіб. До запиту надається інформація про результати проведених заходів структурним підрозділом органу ДФС шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків щодо з'ясування його фактичного місцезнаходження (місця проживання).
Проте наказом ДФС від 14.03.2016 р. №217 скасований наказ ДПАУ від 17.05.2010 р. №336, яким затверджено Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділам органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків.
Отже, з 2016 року по суті розшук госпсуб'єктів, їх посадових осіб втратив будь-який сенс — жодних юридичних наслідків для госпсуб'єктів такий розшук вже не матиме.
Як контролери діють зараз?
Коментоване судове рішення на прикладі показує, як діють органи ДФС, якщо під час виходу на перевірку за місцезнаходженням госпсуб'єкта останній відсутній та нікому вручити копію наказу на перевірку та направлення.
Так, судами було встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави про призначення позапланової документальної виїзної перевірки ФОПа з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 р. по день виконання ухвали суду, контролюючим органом прийнято наказ від 19.05.2017 року про проведення позапланової виїзної документальної перевірки фізичної особи — підприємця .
22.05.2017 року посадовими особами ДФС у Черкаській області здійснено виїзд за адресою фактичного здійснення підприємницької діяльності позивача, з метою вручення наказу на проведення позапланової перевірки та ознайомлення з направленням на перевірку. Однак самого підприємця вони не застали.
Тому податківцями було складено акт від 22.05.2017 р. про невстановлення суб'єкта перевірки за місцезнаходженням та неможливість розпочати його позапланову виїзну документальну перевірку. А ще відповідний запит на пошук такого ФОП 23.05.2017 р. було передано до оперативного управління ДФС у Черкаській області.
Помилка №1! У зв’язку зі скасуванням Наказу №336 фіскальні органи обмежені у праві на звернення до оперативних підрозділів ГУ ДФС (тобто до податкової міліції) – це право залежить від обставин відсутності платників податків за місцезнаходженням під час виходу перевіряючих на перевірку.
Відповідно до пп. 1.4.5 Методрекоменадцій №22 (в редакції, що діяла на 2017 рік) передавати оперативному підрозділу органу ДФС, на обліку в якому перебуває платник податків, запит на розшук відповідних осіб можливо лише у випадках, передбачених пп. 350.1.3 ПКУ (тобто у разі, якщо посадові особи платника податків, який перевіряється, переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері).
У всіх інших випадках відсутності платника податків за місцезнаходженням пп. 1.4.5 Методрекомендацій №22 приписує перевіряючим вчиняти інші заходи, передбачені Порядком обліку платників податків і зборів, та/або іншими відповідними розпорядчими документами органу ДФС. А за відсутності таких — взагалі не вчиняти жодних дій
Проте всупереч наведеному, надалі контролюючим органом неодноразово приймалися накази про проведення перевірки ФОПа (від 20.06.2017 р. №1017, від 22.06.2017 р. №1042, від 26.06.2017 р. №1055, від 27.06.2017 р. №1069) та здійснювались виїзди уповноважених осіб контролюючого органу на адресу ФОПа, за результатами яких були складені акти (№173/23-00-13-117 від 20.06.2017 р., №184/23-00-13-117 від 23.06.2017 р., №199/23-00-13-17 від 26.06.2017 р.) про невстановлення за місцем знаходження та неможливість розпочати позапланову виїзну документальну перевірку.
Для більшої переконливості 27 червня 2017 року контролюючим органом на адресу реєстрації ФОПа рекомендованим листом направлено письмове повідомлення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки (з копією наказу №1069 від 27.06.2017 р. та направлення на перевірку від 27.06.2017 р. №1043/23-00-13-0124), який повернувся 02.08.2017 р. з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Помилка №2! Незважаючи на те, що позапланова перевірка призначена за рішенням суду, ПКУ не надає можливості приймати кілька наказів на одну й ту саму перевірку (незалежно від факту невиконання таких наказів, в тому числі, у разі неможливості проведення перевірки з різних причини).
У результаті багатьох спроб попасти до ФОПа та провести перевірку, контролюючим органом складено акт від 16.08.2017 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 р. по 30.06.2017 р., в якому зазначено, що перевірка ФОПа була проведена в приміщенні ДФС у Черкаській області.
Помилка №3! За приписами п. 75.1.2 ПКУ документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Тобто перевірка не може бути перенесена до приміщення органу ДФС. Окрім того, перевіряючі не можуть приступити до перевірки, якщо ним не вручені копія наказу та повідомлення в порядку, визначеному у п. 81.1 ПКУ. Вже не кажучи про те, що акт документальної перевірки не може складатись без перевірки самих документів (первинних та підтвердних) госпсуб'єкта.
Зазначені помилки варто пам’ятати не лише податківцям, а й платникам податків.
А ось як вони були використані в суді (до якого звернувся врешті-решт ФОП).
ВС — дії перевіряючих мають відповідати закону та внутрішнім документам
Коментованим судовим рішенням суд дійшов до наступних висновків:
Усе про перевірки і перевіряючих – у вашій поштовій скриньці!
Нова тематична розсилка від редакції. Ви точно нічого не пропустите
ПідписатисьХочете подивитись, як це виглядає?
- податкове законодавство надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної виїзної перевірки за умови виконання вимог законодавства щодо ознайомлення платника податків у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення;
- невиконання вимог щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених податковим законодавством, копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною;
- у разі коли при організації документальної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт перевірки місцезнаходження платника податків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, акт перевірки місцезнаходження платника податків контролюючим органом не складався.
Суд звертає увагу на те, що контролюючий орган не уповноважений здійснювати спроби на проведення перевірки у вигляді видання багаторазово наказів у межах виконання ухвали слідчого судді, не виконавши вимоги законодавства щодо встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) госпсуб'єкта.
Контролюючим органом були вчинені дії щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, в той час як фактично було проведено документальну невиїзну перевірку, що свідчить про її протиправність.
Насправді ж сам ФОП на момент кожної спроби реалізувати черговий наказ на ту ж саму перевірку був відсутній за місцем проживання через перебування на стаціонарному лікуванні.
Замість висновків...
Наказом ДФС від 23.06.2018 р. №398 внесені зміни до Методрекомендацій №22.
Відповідно до п. 1.4.5 цих Методрекомендацій в описаному вище випадку перевіряючі мають скласти Акт про неможливість проведення перевірки у зв’язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням.
Форма такого акта не затверджена, отже акт складається у довільній формі з викладенням у ньому інформації про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо), дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки, адресу місцезнаходження платника податків, за якою встановлено відсутність платника, та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти.
Копія цього Акта додається до запиту (форма у дод. 8 до Методрекомендацій №22), який надсилається до оперативних підрозділів, які або знаходять госпсуб'єкта, або ні (про що повідомляють ініціатора запиту).
Жодних інших дій не наведено. Відтак відсутність госпсуб'єкта на місці під час виходу на перевірку не дає права органам ДФС ані створити інший наказ на ту ж саму перевірку та з тих ж самих підстав, ані змінювати вид перевірки з виїзної на невиїзну.