Коментар до постанови ВС від 17.10.2019 р., справа №678/483/17
Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами МВС України, підлягають обов’язковому технічному контролю.
За даними порталу головного сервісного центру МВС України, обов’язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме:
- системи гальмового і рульового керування;
- зовнішніх світлових приладів;
- пневматичних шин та коліс;
- світлопропускання скла;
- газобалонного обладнання (за наявності);
- інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
ТЗ, які мають проходити обов’язковий технічний контроль, з наступною періодичністю:
- для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них зі строком експлуатації більше двох років – кожні два роки;
- для вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації – щороку;
- для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації – двічі на рік.
Водночас не підлягають обов’язковому технічному контролю легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонн, причепи до них – зі строком експлуатації до двох років (ст. 35 Закону про дорожній рух).
Отже, такі автомобілі повинні кожні два роки проходити обов’язковий технічний контроль.
Чи кожне підприємство, яке придбало ТЗ для здійснення господарської дільності, має виконувати вимоги обов’язкового технічного контрою?
Це не випадкове питання, адже за невиконання такої вимоги є адміністративним порушенням (п. 31.3 «б» ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Але, як виявилось, в деяких випадках і цього обов’язку, і такого штрафу можна уникнути!
У разі коли юрособа придбаває легкове авто для здійснення госпдіяльності, який планується використовувати як службовий автомобіль (не для перевезення пасажирів та вантажів з метою отримання прибутку), таке авто не підлягає періодичному обов’язковому технічному контролю.
Що і демонструє коментоване рішення ВС.
Зміст справи
За матеріалами справи, згідно з витягом з ЄДР видами діяльності (за КВЕД 2010) ТОВ є виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (21.20), оптова торгівля фармацевтичними товарами (46.46), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (47.73).
Сам автомобіль ТОВ придбало ще у 2010 році, про що свідчить його техпаспорт.
На підставі наказу ТОВ від 21.04.2017 року кількох медичних працівників товариства направлено у відрядження з м. Хмельницького до м. Вінниці терміном на 1 день 26 квітня 2017 року.
Тобто даний автомобіль використовувався у службових цілях (і загалом, за наказом по підприємству щодо придбання ТЗ його подальшого використання у госпдіяльності, і конкретно – у цьому відрядженні).
У день відрядження, а саме 26 квітня 2017 року, представниками Нацполіції винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою водія авта визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за відсутність документа про проходження обов’язкового технічного контролю.
І тут важливу роль відіграли такі чинники як:
- автомобіль придбано юрособою у 2010 році, тобто починаючи з 2013 року автомобіль мав проходити обов’язковий технічний контроль (на виконання ст. 35 Закону про дорожній рух),
- автомобіль використовувася для перевезення працівників ТОВ, що було розцінено працівниками Нацполіції як перевезення пасажирів.
Коди КВЕД кажуть про основні види госпдіяльності – виробництво та роздрібна торгівля вказують на використання автомобіля у госпдільності юрособи в цілому. Відповідно можливість використання автомобіля для перевезення певних товарів додало впевненості Нацполіції при складенні адмінпротоколу.
Всі наведені аргументи стали підставою для відмови у позові та накладенні штрафу на водія судами першої та апеляційної інстанції.
У Верховного Суду інша позиція
Аналіз положень статті 35 Закону «Про дорожній рух», пп. 15 п. 2 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2012 р. №137, дає підстави для висновку про те, що обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Тобто визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.
Для віднесення автомобіля до об`єкта обов`язкового технічного огляду слід використовувати термінологію, що наведена у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.07.1997 р. №176 (далі – Правила №176).
Пунктом 1 Правил №176 визначено порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі – замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.
За змістом пункту 7 Правил їхня дія не поширюється на перевезення, які здійснюються, зокрема, службовими легковими автомобілями.
Суд зазначає, що автомобіль, яким керував оштрафований водій, є службовим автомобілем, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.
Враховуючи викладене, колегія суддів ВС вважає, що якщо транспортний засіб використовується в службових цілях для забезпечення господарської діяльності юридичної особи в цілому, то він не підлягає обов`язковому проходженню технічного контролю.