Фабула судового акту: Колегія суддів зазначає, що судові витрати можна визначити як законодавчо врегульовану сплату грошових коштів за рахунок сторін по справі, що пов`язана із необхідністю розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору.
При цьому, можливість отримання особою компенсації понесених судових витрат законодавчо передбачена лише у разі підтвердження судом факту протиправних дій (бездіяльності), рішень відповідача, а отже фактично передбачає компенсацію збитків/матеріальної шкоди стороні, права якої порушено.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов`язковим відшкодуванням, передбаченим законом, і фактично є формою відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв`язку із зверненням за судовим захистом.
За таких обставин, вирішуючи питання необхідності оподаткування доходу у вигляду отриманих платником податків сум відшкодування судових витрат, податковим органом не враховано положення абз. «а» пп. 164.2.14 ПКУ, яким передбачені виключення із переліку оподатковуваних доходів, зокрема суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.