Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Суть справи: позивач просила визнати недійсним з моменту укладення депозитний договір, обов'язковою умовою якого було оформлення кредитної картки. Позивачка зазначила, що при оформленні цієї картки, вона підписала лише заяву на укладення договору, не ознайомлюючись з умовами та правилами користування і надання банківських послуг. Позов обґрунтовано тим, що при укладенні оспорюваного договору не було дотримано форми правочину, а також їй не надано достовірної інформації щодо істотних умов кредитного договору, - інформує "Ліга. Закон".
Місцевий та апеляційний суди задовольнили позовні вимоги.
Такі рішення суди мотивували тим, що при емісії кредитної картки та укладенні відповідного договору не було дотримано письмової форми договору, що відповідно до ст. 1055 ЦКУ свідчить про його недійсність.
Однак колегія суддів Цивільного суду ВС не погодилась із таким висновком.
Верховний Суд погодився із обґрунтуванням касаційної скарги стосовно того, що спірний кредитний договір відповідає вимогам Цивільного кодексу, оскільки своїм підписом в анкеті-заяві позичальника клієнт висловив свою згоду, що заява разом з умовами та правилами складає укладений договір про надання банківських послуг.
Відповідну постанову по справі №373/212/16-ц ВС прийняв 27.11.2018 р.
