Коментар до Рішення Кіровоградського окружного адмінсуду
від 26.02.2020 р., справа №340/2478/19
Нагадаємо, що фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування мають нараховувати єдиний внесок на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, в редакції, чинній з 01.01.2017 р.).
З цього часу податківці не лише періодично нагадували про сплату таким ФОП-спрощенцями ЄСВ, а й з часом почали надсилати листи щастя з рішеннями про нарахування внеску за період, починаючи з січня 2015 року.
Єдиний виняток з цього правила, що визнаний судами, – це перебування у трудових відносинах без припинення госпдіяльності як ФОП-спрощенця.
Зокрема, у постанові від 04.12.2019 р., справа №440/2149/19, ВС визнав, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
Водночас особа, яка зареєстрована як фізособа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати ЄСВ не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
А як «відбитися» тим ФОП, які не перебували у трудових відносинах та від яких ДПС вимагає сплати мінімального страхового внеску за період з 2017 року?
Історія проблеми
ЄДР у тому вигляді, що ми наразі використовуємо, почав діяти з 2004 року, тобто з набранням чинності Закону №755 (а саме з 01.07.2004 р).
При цьому сама база не формувалась автоматично – ті ЮО та ФОПи, які не припинили свою діяльність до цього часу, мали виконати обов’язкову вимогу: отримати нове свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка.
Приписи п. 2 Перехідних положень Закону №755 (в редакціях від 01.07.2004 р.) передбачали, що державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від ЮО та ФОП реєстраційної картки, відповідно до вимог ст. 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Але величезна кількість підприємців не звернулись до державного реєстратора. А отже, вони не лише не отримали нового свідоцтва про держреєстрацію єдиного зразка, а й виявились взагалі відсутні в ЄДР.
І якби не зміни до Закону №2464, то скоріш за все про них би ніхто і не згадав.
Проте з 2017 року податківці почали активно нараховувати ЄСВ таким ФОП (адже в базі податкової вони обліковуються за ІПН та не ліквідовані) у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Цілком справедливо, що у ФОП, які з 2004 року не проводили взагалі ніякої підприємницької діяльності і не мали доходів (але не подавали заяву про припинення такої діяльності), виникло питання: а чи є вони взагалі підприємцями, якщо відомості про них відсутні в ЄДР? І якщо ні, то чому ж вони мають сплачувати ЄСВ за себе?
Що каже суд?
У коментованому нами судовому рішенні суд детально вивчив історію проблеми та дійшов важливого висновку.
Так, фізична особа-підприємець, яка була зареєстрована до 01.07.2004 року, повинна була пройти процедуру заміни свідоцтва про державну реєстрацію. А якщо вона бажала припинити підприємницьку діяльність, про це повинен був бути внесений запис про припинення реєстрації до ЄДР. Звісно, що це означало б і проходження процедури зняття з обліку в ДПС.
Враховуючи ситуацію з ігнорування цих вимог окремими ФОП, які не отримували доходів до та/або з 2004 року, проте так і рахувались підприємцями (не проходили процедуру припинення підприємницької діяльності), держава вдалась до врегулювання цієї ситуації на законодавчому рівні.
Для цього 01.07.2010 р. прийнято Закон «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» (далі – Закон №2390).
Приписами пунктів 2-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390 встановлено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 р., завершується через рік (тобто фактично цей процес тривав з 03.03.2011 р. по 03.03.2012 р.). Такий період всі ЮО та ФОП, створені та зареєстровані до 01.07.2004 року, повинні були використати для подання держреєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру.
Тому суд у коментованій нами справі зазначив, що до 3 березня 2012 року підприємець мав право перереєструватись в ЄДР.
Оскільки він цього не зробив, то старе свідоцтво про реєстрацію фізичною особою-підприємцем, яке видано до 2004 році, з 4 березня 2012 року вважалось недійсним. І це, на думку суду, означає, що з 4 березня 2012 року він втратив правовий статус фізичної особи-підприємця!
А податківцям суд прямо вказав, що у період з 1 січня 2017 року по 31 жовтня 2019 року, за який ними було донараховано ЄСВ, ФОП не мав статусу фізичної особи-підприємця, тому він не був платником єдиного внеску.
Звісно, це не остання крапка в цій справі. І на питання ФОП та податківців мають надати відповідь ще апеляційна інстанція та Верховний Суд. Наразі ми не маємо відомостей, чи подана апеляційна скарга. На веб-сайті Третього апеляційного адмінсуду відсутня інформація. Але ми будемо відслідковувати розгляд цієї справи надалі. Надія, що справу він виграє, у ФОП є. Але й податківці, як ми побачимо далі, не здаються!
Податківці не згодні з висновком суду
Податкові органи оперативно відреагували на цю ситуацію (дивіться тут).
ДПСУ нагадує, що відповідно до п. 2 ст. 18 Закону №755-IV (в редакції, чинній на сьогодні) для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу - підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про ФОП до ЄДР
У разі, якщо фізична особа – підприємець за певних обставин не здійснює ведення господарської діяльності, це не позбавляє її прав та обов’язків, визначених ПКУ, Законом №2464 та іншими нормативно-правовими актами. ФОП позбавляється статусу підприємця виключно з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (п. 8 ст. 4, п. 4 ст. 18 Закону №755).
Проте припинення такої діяльності у визначеному законом порядку, не припиняє її зобов’язань, що виникли протягом дії статусу ФОП, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Тобто податківці вважають, що не має значення, що інформації про ФОП не було в ЄДР (і тому запис про припинення підприємницької діяльності в цьому Реєстрі зробити технічно було неможливо). Вони наполягають на букві закону! Немає запису про припинення підприємницької діяльності – фізособа залишається ФОП. А отже, має сплачувати за себе ЄСВ.
Насамкінець
Суд у коментованій нами справі скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ.
Проте далеко не всі суди дотримуються такої ж позиції.
Наприклад, Восьмий апеляційний адмінсуд у справі №500/1762/19 вважає, що оскільки обов`язок щодо внесення відомостей до ЄДР ФОП, зареєстрований до 01.07.2004 р, не виконав, внаслідок чого в ЄДР відсутні відомості про нього як ФОП, то це не спростовує сам факт реєстрації особи як ФОПа та не звільняє від сплати ЄСВ.
Протилежної позиції дотримується Другий апеляційний адмінсуд у справі №440/3069/19. Він зазначив, що державна реєстрація засвідчує не тільки факт припинення статусу підприємця, але і його набуття. З огляду на недійсність виданого ФОП свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, станом на 01.01.2017 р. (дата початку періоду, за який позивачу нараховано єдиний внесок) та на час винесення контролюючим органом вимоги про сплату боргу (23.11.2018 р.), у ФОП відсутні статус фізичної особи-підприємця та право здійснення підприємницької діяльності. З таким же висновком погоджується й Восьмий апеляційний адмінсуд у справі №1.380.2019.004354.
То що ж робити підприємцям?
Якщо ви готові захищатися в суді, то варто озброїтися тими судовими рішеннями, які були винесені на користь інших ФОП, і застосовувати їх аргументацію для захисту власних інтересів.
Якщо ж не готові, то доведеться сплачувати ЄСВ, донарахований податківцями. А щоб його не платити далі, треба буде пройти процедуру припинення підприємницької діяльності. Щоправда, у цьому складному випадку спочатку треба буде подати заяву форми №13, включити відомості про себе до ЄДР, а вже після цього подати заяву про припинення (форми №12).