Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків під час судового розгляду доведено правомірність висновків акта перевірки на суму порушень понад 1,8 млрд грн.
Під час контрольно-перевірочних заходів податківцями було встановлено, що Банком занижено дохід за операціями факторингу. Так, спеціальна норма п. 153.5 ПКУ, яка діяла на час спірних правовідносин, передбачала, що при першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку – першим кредитором, визначаються за фінансовими кредитами – у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення. До складу доходів включається сума коштів, отримана платником податку – першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умови, що таку заборгованість було включено до складу витрат. Банком сума заборгованості була попередньо віднесена до складу витрат, не включалась до складу доходу.
Під час розгляду справи контролюючий орган спростував позицію платника, що ним не враховано заборгованість за кредитами як у складі витрат, так і у складі доходів, оскільки така заборгованість була списана на позабалансові рахунки та вже не обліковувалась у балансі Банку. Також Банк наполягав на тому, що при укладанні договорів факторингу заборгованість за фінансовими кредитами не є для банку погашеною. Завдяки обґрунтованим доводам представників Північного МУ доведено врахування такої заборгованості у складі витрат шляхом списання її за рахунок створених резервів, а також те, що відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України від 27.12.2007 №481 така заборгованість є погашеною в обліку банку.
Крім того, під час перевірки було виявлено врахування в податковому обліку Банку курсових різниць щодо страхових резервів за кредитами в іноземній валюті. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилався на неможливість відокремлення резервів від активу, а тому вважав, що вони не підлягають оцінці окремо від фінансового активу. Однак суд підтримав позицію контролюючого органу та зазначив, що законодавством не передбачено врахування саме в податковому обліку курсових різниць від переоцінки резервів за кредитами, визначених Банком в бухгалтерському обліку. А норма пп. 153.1.3 ПКУ не регулює бухгалтерський облік банку, а обмежує врахування в податковому обліку показників, розрахованих у бухгалтерському обліку.
Також перевіркою встановлено завищення витрат на суму процентів, сплачених засновнику-нерезиденту та пов’язаним особам. На переконання Банку, ним правомірно віднесено до витрат всю суму нарахованих процентів на користь нерезидента, оскільки прибутку за 2014 рік Банком не отримано, а обмеження, встановлене п. 141.2 ПКУ, діє при отриманні оподатковуваного прибутку. Суд погодився з позицією контролюючого органу, що обмеження, встановлені Податковим кодексом щодо врахування у складі витрат процентів, сплачених засновнику-нерезиденту, мають застосовуватись до платників незалежно від того, чи отримано ним оподаткований прибуток, а до будь-якого об’єкта оподаткування.