Протидія навмисно гучним вихлопам виправдана, особливо під час війни. Та поки закон не визначає, який норматив шуму застосовувати і як його вимірювати на дорозі, нова відповідальність не може бути ні справедливою, ні дієвою.
На цю проблему звернули увагу в Комітеті НААУ з питань транспортного права за підсумками аналізу проєкту Закону №15358 від 26.06.2026 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів щодо встановлення відповідальності за керування транспортними засобами із перевищенням допустимого рівня шуму», який Верховна Рада прийняла за основу.
Законопроєктом пропонується доповнити КУпАП ст. 124-3. За керування авто з перевищенням допустимого рівня шуму передбачено штраф 500 НМДГ (8 500 грн), під час воєнного стану – 1 000 НМДГ (17 000 грн). За повторне порушення – до 2 000 НМДГ (34 000 грн) і позбавлення права керування на 3–6 місяців. Автори пов'язують зміни з поширенням «прямотоків» і звуками, які можна сплутати з повітряною загрозою.
У НААУ підтримали таку мету. Водночас, на думку адвокатів, пропонований механізм відповідальності не завершений з погляду правової визначеності та доказування.
Ключове застереження стосується нормативу. Санітарні норми шуму для житлової забудови (наказ МОЗ від 22.02.2019 №463) оцінюють вплив на людину і не є критерієм технічної справності авто. Ближчими за природою є Правила експлуатації колісних транспортних засобів (наказ Мінінфраструктури від 26.07.2013 №550) і ДСТУ 3649:2010.
Допустимий рівень шуму (за перевищення якого пропонують штрафувати) залежить від категорії авто, двигуна та даних виробника. Тож поліція (як орган, що притягатиме до адміністративної відповідальності) має довести не лише фактичний рівень шуму, а й те, який граничний показник застосовується саме до цього автомобіля. При цьому шукати технічну документацію виробника повинен не водій.
Друга проблема – методика вимірювання на дорозі. Без неї однаковий технічний стан оцінюватимуть по-різному залежно від місця зупинки, фонового шуму чи положення приладу. У НААУ наводять приклад: якщо норматив – 90 дБА, прилад показав 91 дБА, а похибка – ±2 дБА, порушення не доведено. Похибку слід враховувати на користь водія. До того ж шумомір сам не відрізнить вихлоп конкретного авто від фонового шуму роботи автобуса чи генератора поруч.
Тому адвокати пропонують закріпити гарантії:
- серію вимірювань із визначенням фонового шуму;
- безперервну відеофіксацію процедури;
- доступ водія до результатів, даних про прилад, його повірку та застосований норматив;
- право на повторне або контрольне вимірювання.
Також у НААУ звернули увагу на співмірність пропонованих санкцій. Перевищення шуму без небезпечних наслідків відрізняється від порушень, що прямо загрожують життю. Автоматичне посилення відповідальності лише через воєнний стан (незалежно від місця, часу, характеру порушення та його фактичних наслідків) потребує окремого обґрунтування. Новий склад слід узгодити зі ст. 121 (Порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу) КУпАП і відмежувати навмисне переобладнання від раптової технічної несправності.
Тому НААУ готова підтримати проєкт №15358 за умови його суттєвого доопрацювання до другого читання з урахуванням висловлених зауважень. Відповідальність має запрацювати лише після затвердження єдиної методики вимірювання, з перехідним періодом. На першому етапі адвокати пропонують застосовувати сертифіковані переносні прилади, а «шумові радари» передбачити як перспективу.
Повний текст зауважень і пропозицій НААУ, направлений до Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності, можна переглянути за посиланням.
