Питання сплати пенсійних внесків державними підприємствами час від часу ускладнювалось відсутністю коштів на виплату заробітної плати, що, своєю чергою, унеможливлювало вчасну сплату внесків до ПФУ.
Але враховуючи приписи ст. 20 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -- Закон №1058-IV) та пп. 5.1.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, затвердженої постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 р. №21-1, суди свого часу пов'язували норму «сплачують страхові внески одночасно з одержанням коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів» з фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу).
Так, під фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу) розумілось одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-яку мету, одержання товарів (послуг) чи будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку державного підприємства відповідальність за несвоєчасну сплату пенсійних внесків такі підприємства не могли нести.
ВСУ не погодився з таким тлумаченням норм права судами попередніх інстанцій.
На його думку, слід виходити з такого. За правилами абз. 1 ч. 6 статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Згідно з підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 Інструкції, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їхніх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Таке правило узгоджується з положеннями ст. 19 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відповідно до ч. 6 якої внески нараховуються ... незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абз. 6 ч. 6 ст. 20 Закону №1058-IV звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім коштів на оплату праці (виплату доходів).