Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно виявить помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки було виявлено самостійно.
Платник податків, який самостійно виявить факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний (за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ) надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПКУ платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, який подає до контролюючого органу у строки, встановлені ПКУ. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПКУ, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в разі затримки до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу. При затримці понад 30 календарних днів — у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.