Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до положень Податкового кодексу України за ненарахування, неутримання або несплату (неперерахування) податків платником, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, передбачено застосування штрафу в розмірі:
- 25% суми податку, що підлягає нарахуванню або сплаті до бюджету;
- 50% суми податку, що підлягає нарахуванню або сплаті до бюджету – за ті самі дії вчинені повторно протягом 1095 днів;
- 75% - за ті ж дії, вчинені протягом 1095 днів втретє і більше.
Водночас посадові особи підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують найману працю, за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати або її виплату в неповному обсязі, а також за порушення інших вимог законодавства про працю притягуються до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 510 до 1 700 грн). Така вимога передбачена частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За грубі порушення законодавства про працю службові особи підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а також громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності, можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності відповідно до статей 172-175 Кримінального кодексу України.
Трудові відносини в Україні регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці» та іншими нормативними актами з цих питань.
Нагадаємо, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, яка щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет», і не може бути меншою за прожитковий мінімум.
Відповідно до статті 2 Кодексу законів про працю громадяни України мають право на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру.
