Падтківці в ЗІР зазначають, що пунктом 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) встановлені умови перебування фізичних осіб – підприємців (далі – ФОП), які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у відповідних групах платників єдиного податку.
Умови, відповідно до яких суб’єкт господарювання не може бути платником єдиного податку, зазначені у п. 291.5 ст. 291 ПКУ.
Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп ФОП, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 кв. метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 кв. метрів (п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457.
Згідно з наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 №396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності» клас 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» КВЕД ДК 009:2010 включає, зокрема, надання в оренду та управління власним або орендованим нерухомим майном (багатоквартирними будівлями та житлом, нежитловими будівлями, у т. ч. виставковими залами, складськими приміщеннями, земельними ділянками) та надання будівель, упоряджених або неупоряджених квартир чи апартаментів для довготермінового використання зазвичай на умовах щомісячної або річної оплати.
Згідно з частиною першою ст. 355 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV (далі – ЦКУ) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша ст. 356 ЦКУ).
Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (частина перша ст. 357 ЦКУ).
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша ст. 368 ЦКУ).
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша ст. 369 ЦКУ).
Частиною другою ст. 370 ЦКУ визначено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку (другої або третьої групи) має право здавати в оренду свою частку нежитлового приміщення, яке належить декільком фізичним особам на праві спільної власності із поділом на частки кожна з яких до 900 кв. метрів, а загальна площа такого нежитлового приміщення перевищує 900 кв. метрів, якщо вона здійснює діяльність згідно з КВЕД 68.20, оскільки нею здається в оренду частина нежитлового приміщення, яке належить їй на праві власності, площа якого не перевищує норму, визначену п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ. При цьому враховуючи положення п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ платник єдиного податку другої групи може здавати в оренду приміщення лише платникам єдиного податку та/або населенню.
