13 липня Верховна Рада України прийняла у другому читанні та в цілому урядовий проєкт Закону №8410 про внесення змін до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Як наголосив у своєму повідомленні в Телеграм депутат та представник Уряду в парламенті Тарас Мельничук, законопроєктом передбачено вдосконалення норм чинного законодавства, зумовленого необхідністю впровадження принципів цифровізації дозвільної процедури, скорочення строків здійснення процедури оцінки впливу на довкілля (далі – ОВД), а також зменшення дискреційних повноважень органу при прийнятті рішень в межах процедури ОВД.
Прийняття акта забезпечить:
- обґрунтованість рішень щодо планованої діяльності;
- врахування інтересів заінтересованої громадськості;
- гарантування права на безпечне навколишнє середовище.
А от представники «Європейської бізнес Асоціації» ставляться до цього законопроєкту негативно. За їх словами, перестороги бізнесу посилились через появу окремих нових положень, які вносять додаткову невизначеність у процедуру ОВД.
По-перше, законопроєкт запроваджує можливість відмовити підприємству у видачі висновку з ОВД, тобто надає право уповноваженому органу утриматись від прийняття рішення про допустимість/недопустимість здійснення господарської діяльності. Чинним Законом №2059-VIII про ОВД, відповідно до Директиви 2011/92/ЄС, уповноважений орган зобов’язаний прийняти рішення і визначити, може бути реалізований той або інший проєкт чи ні і при цьому надати відповідні аргументи. Третього варіанту – відмови у видачі документа – взагалі не передбачено ні Директивою, ні чинним Законом про ОВД. До того ж відмова у видачі висновку з ОВД з боку уповноваженого органу вважається порушенням законодавства про ОВД та тягне за собою накладання штрафів на посадових осіб, а при повторному порушенні – з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік. Хоча якщо подивитись на дані Єдиного реєстру з ОВД та судову практику, рішення про відмови у видачі висновку з ОВД постійно приймаються ще як мінімум з 2019 року, а потім успішно оскаржуються підприємствами у суді. Але ж час та ресурси, витрачені підприємствами спочатку на проходження усіх етапів процедури ОВД, а потім на захист своїх прав у суді не компенсуються, і це лише зменшує довіру до уповноважених органів.
По-друге, слід звернути увагу на самі підстави для відмови у видачі висновку з ОВД. Мова про
(1) невідповідність поданих документів вимогам законодавства про охорону навколишнього середовища та/або вимогам законодавства у інших сферах, якщо такі вимоги стосуються впливу на довкілля (не зовсім зрозуміло, до чого тут безпосередньо процедура ОВД);
(2) порушення вимог оприлюднення оголошення про початок громадського обговорення звіту з ОВД та/або розміщення та забезпечення доступу до звіту з ОВД та іншої документації, необхідної для ОВД;
(3) визнання громадських слухань такими, що не відбулися, у зв’язку з неявкою суб’єкта господарювання, а також порушення ним Порядку проведення громадських слухань (хоча непоодинокими є випадки, коли представники уповноваженого органу не з’являються на громадські слухання).
Усі згадані приклади порушення процедури здійснення ОВД можливо встановити заздалегідь до моменту, коли уповноважений орган має прийняти рішення у справі ОВД. Окрім цього, вони фактично дублюють загальні підстави для невидачі документа дозвільного характеру, яким є висновок з ОВД, а саме - подання підприємством неповного пакета документів та виявлення в поданих документах недостовірних відомостей.
Отже, з огляду на масовий характер зловживання своїми повноваженнями уповноважених органів, відсутність відповідальності за це і, найголовніше, нечіткість формулювання підстав для відмови у видачі висновку з ОВД, бізнес бачить значні корупційні ризики у цьому нововведенні та наполягає на необхідності його виключення. Як альтернативу доцільно було залишити виключно посилання на підстави для невидачі висновку з ОВД як дозвільного документа відповідно до законодавства про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.
По-третє, видавати рішення про недопустимість провадження діяльності (негативний висновок ОВД) тепер зможуть й у зв’язку зі встановленими законами заборони чи обмеження. Наприклад, компанія-надрокористувач придбала на аукціоні спеціальний дозвіл на користування надрами на певну ділянку, на частині якої є об’єкт ПЗФ. Далі, на вимогу законодавства, компанія проведе процедуру ОВД на розвідку та буріння, і через кілька років у випадку успішної діяльності вирішить будувати нові об’єкти для діяльності в межах цієї ділянки, на що також необхідно робити окрему процедуру ОВД. От тут і можуть початись труднощі. За новою нормою законопроєкту №8410, уповноважений орган може видати рішення про недопустимість провадження діяльності, тобто – назавжди заборонити компанії реалізовувати інвестиційний проєкт на ділянці, на яку вона попередньо законно отримала дозвіл та вклала чималі кошти. Насправді така ділянка не мала б взагалі виставлятись на аукціон, хоча Міндовкілля досі погоджує для подальшого продажу Держгеонадрами через електронні торги ділянки, які перетинаються із об’єктами природно-заповідного (ПЗФ) або лісового фонду. Таким чином підтверджуючи можливість провадження на них господарської діяльності. А зважаючи на тенденцію розширення територій та об’єктів, які підлягають режиму особливої охорони, то навіть у тих надрокористувачів, на ділянках яких нині немає об’єктів ПЗФ, вони можуть раптово з’явитись, і компанія про це дізнається вже постфактум, оскільки процес погодження процедури розширення/створення ПЗФ не вимагає погодження із бізнесом (якщо він не є землевласником). Отже, це потенційно корупційне положення мало бути виключене із законопроєкту або ж змінене на можливість уповноваженого органу видавати рішення про допустимість провадження діяльності (позитивний висновок ОВД) з певними екологічними умовами).
По-четверте, на час воєнного стану громадські слухання з ОВД пропонують проводити у режимі відеоконференції. За чинним законодавством про ОВД, громадські слухання має проводити або підрядна організація, або уповноважений орган, у тому числі і віддалені територіальні громади. Нестабільність Інтернет-покриття або його повна відсутність, брак технічного обладнання, а за умови повітряної сирени та потреби переходу в бомбосховища, громадські слухання можуть так і не розпочатись. Нагадаємо, що з середини 2020 року на час дії карантину громадські слухання як частина процесу громадського обговорення були тимчасово припинені, і це жодним чином не заважало відбуватись процедурам ОВД та надавати громадськості свої зауваження.
Проте, попри ці зауваження, депутати законопроєкт №8410 прийняли. Тому після того, як він набере чинності, побачимо, чи справдяться побоювання бізнесу щодо нього, чи практика (і подальші правки до закону) хоча б частину цих проблем вирішать.
