Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
ДПСУ нагоошує, що поняття «сфера торгівлі» означає не стільки діяльність, скільки суспільні відносини, у які вступають суб’єкти «торговельної діяльності». Наприклад, відносини, пов’язані з укладенням договорів, спрямованих на продаж товарів, є цивільно-правовими відносинами.
Акцентуємо увагу, що поняття «торгівля» та «торговельна діяльність», в межах господарської діяльності, це є різні за своїм значенням поняття, адже «торговельна діяльність» є ширшим поняттям за «торгівлю» та включає в себе, окрім належних виключно йому ознак, і ті ознаки, які притаманні поняттю «торгівля».
Так, відповідно до ст. 263 Господарського кодексу України «господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг».
Податковий кодекс України «торговельну діяльність» тлумачить як роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій сфері за готівковий та безготівковий розрахунок.
Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля», «торговельна діяльність – ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам, або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача».
Частиною 3 статті 263 Господарського кодексу України, передбачено що господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання й збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля й громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності й інша допоміжна діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг).
Нормативно-правове визначення кожної з наведених форм встановлено Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та відповідними законодавчими актами.
Під такою формою торговельної діяльності як «Матеріально-технічне постачання та збут», у тому числі продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, слід розуміти поставку товарів, що у випадках, передбачених Господарським кодексом України, здійснюється на підставі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб.
Водночас «Виробництво» – процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку; «Торгівля» – процес обміну товарами, послугами, цінностями і грошима. У широкому значенні – вид підприємницької діяльності, пов'язаний з купівлею-продажем товарів.
Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» однаково розповсюджує свою дію як на продаж товарів власного виробництва, так і продаж товарів, придбаних у інших суб’єктів господарювання, про що зазначено у преамбулі зазначеного закону.