Історія:
16743 компанії в Україні не зазначили своїх кінцевих власників.
Що сталося:
Українські компанії ще до 2015 року були зобов’язані надавати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників. Проте деякі ігнорують цю вимогу.
Чому це важливо:
Власник компанії, має вирішальний вплив на діяльність компанії та несе за неї відповідальність. Якщо ми не маємо даних про кінцевих власників — ми, за великим рахунком, нічого не можемо сказати і про компанію.
Хто такий кінцевий бенефіціарний власник?
У кожної компанії є власник. Ним може бути або юрособа (компанія) або людина.
Якщо компанією володіє юрособа, виникає закономірне питання — а хто ж володіє наступною компанією. Якщо нею знову володіє компанія — ми повторюємо запитання. Врешті ми знаходимо людину, яка заснувала найпершу компанію у цьому ланцюжку.
Цю людину називають кінцевим бенефіціарним власником. Він же — власник, отримувач, засновник, учасник, володілець, активотримач, бенефіціар, контролер. Усі ці слова є синонімами.
Власник має вирішальний вплив на управління бізнесом, формує склад керівництва, несе відповідальність за діяльність компанії та отримує від неї прибуток.
Інформація про власників компаній — відкрита?
Так, у 2014 році до Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" були внесені зміни. Згідно з ними, в Єдиний держреєстр підприємців мала вноситися інформація про:
- кінцевого власника юрособи;
- кінцевого власника засновника, якщо засновник — юрособа;
- структуру власності засновників (це дає можливість встановити, хто з власників найбільше впливає на бізнес).
У 2017 році Україна отримала фінансування і стала однією з перших країн, які долучилися до проекту Open Ownership. Інформація про власників компанії була викладена на українському порталі відкритих даних, стала можливою її автоматична обробка.
Хто відповідає за подання інформації про власників?
Компанії зобов’язані встановлювати свого кінцевого власника, регулярно оновлювати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору.
Відповідальність за відсутність цієї інформації теж лежить на юрособі. Так, у своєму коментарі ДП НАІС, яке викладає ЄДР у форматі відкрити даних, зазначає:
"У відкритому доступі публікуються лише ті відомості, які наявні у ЄДР. Тобто, якщо юридична особа не зверталася до державного реєстратора із документами для внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, то інформація щодо бенефіціарних власників відображатися не буде".
Окрім цього не всі компанії зобов’язані надавати інформацію про кінцевих бенефіціарів. До таких виключень належать:
- компанії, власник яких — фізособа;
- державні та комунальні підприємства;
- компанії, у яких нема власника, який би володів більш як 25% статутного капіталу (наприклад, учасниками ТОВ можуть володіти 5 осіб по 20% голосів в кожного).
Чому юрособи не публікують цю інформацію?
Термін подання даних про кінцевого бенефіціара закінчився у травні 2015 року, проте 16743 компанії так й не надали необхідну інформацію.
Адвокат Максим Лазарев називає такі можливі причини:
- компанії фактично не здійснюють діяльність;
- власники та керівництво компаній не стежать за змінами у законодавстві, а тому не виконали його вимог;
- власники та керівництво компаній умисно не подали дані (зокрема, у зв’язку з фактичною відсутністю відповідальності за таку бездіяльність).
Чи вся наявна інформація про кінцевих бенефіціарів відповідає дійсності і хто це контролює?
"Багато компаній, особливо власниками яких є компанії-нерезиденти, вказали своїми бенефіціарами, так званих "номіналів", тобто довірених осіб (агентів, посередників тощо). Поки ніхто не перевіряє достовірність внесених до реєстру даних", — розповідає Максим Лазарев.
У народі такі компаніями називають "матрьошками". Це довгий ланцюжок з юросіб, останній з яких зареєстровані за кордоном, а їх номінальний власник є підставною особою.