31 січня 2022 року у ВРУ зареєстровано законопроєкт №6576 «Про цифровий контент та цифрові послуги» (завантажити). Його метою є моделювання правового регулюванням цивільно-правових відносини між виконавцем та споживачем щодо надання на підставі договору цифрового контенту або цифрової послуги, а також законодавчого встановлення дієвого правового інструментарію захисту прав споживачів, яким надається цифровий контент або цифрова послуга.
Зокрема, ним:
- визначено сферу цивільних правовідносин, на які поширюються його положення;
- виокремлено суб’єктивні та об’єктивні критерії відповідності цифрового контенту або цифрової послуги умовам укладеного договору;
- встановлено правові наслідки ненадання цифрового контенту або цифрової послуги за договором, а також невідповідності наданого цифрового контенту або цифрової послуги передбаченим вимогам;
- визначено підстави і правові наслідки відмови від договору, за яким надається цифровий контент або цифрова послуга.
Новий об'єкт цивільних прав
Автори законопро'кту пропонують визначити цифровий контент окремо як один з об'єктів цивільних прав. Відповідно зміну внесуть до ст. 177 ЦКУ. Після чого об’єктами цивільних прав визнаватимуться речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, цифровий контент, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
А що це таке – цифровий контент та цифрова послуга?
Законопроєктом надано такі визначення:
- цифровий контент – будь-яка інформація, у тому числі відомості та дані в цифровій формі, незалежно від того, чи є вони об’єктами права інтелектуальної власності;
- цифрова послуга – послуга, що надає споживачеві можливість створювати, обробляти, зберігати, поширювати дані у цифровій формі, а також здійснювати будь-які інші дії з даними у цифровій формі, що були створені чи завантажені споживачем чи іншими користувачами цієї послуги.
Проте це проєкт Закону не поширюватиметься на відносини з:
- надання послуг, у яких цифрова форма використовується виключно як засіб передання даних;
- надання електронних комунікаційних послуг;
- надання медичних послуг;
- надання фінансових послуг;
- надання юридичних послуг;
- надання консультаційних послуг;
- організації і проведення азартних ігор в мережі Інтернет.
Крім того, дія Закону не поширюватиметься на відносини з надання цифрового контенту або цифрових послуг, котрі вміщені у товари з цифровими елементами, або взаємопов’язані з такими товарами, і які надаються разом із такими товарами за договором купівлі-продажу, незалежно від того, чи здійснюється надання цифрового контенту або цифрової послуги продавцем товарів, чи третьою особою.
А що таке «товари з цифровими елементами»? Як наведено у законопроєкті, це рухома річ, що містить у собі цифровий контент, або пов’язана із його використанням таким чином, що відсутність цифрового контенту зумовила б неможливість виконання даним товаром його основних функцій.
Порядок надання цифрового контенту або цифрової послуги
Виконавець надає або зобов’язується надати споживачу цифровий контент або цифрову послугу негайно після укладення договору, якщо інше не встановлено в договорі.
Своєю чергою, вважається, що виконавець виконав свої зобов'язання, якщо:
- цифровий контент чи будь-які засоби, які уможливлюють доступ до цифрового контенту чи його завантаження, стають доступними для споживача або для матеріального пристрою чи віртуального сервера, обраного споживачем для цих цілей;
- цифрова послуга стає доступною для споживача або для матеріального пристрою чи віртуального сервера, обраного споживачем для цих цілей.
При цьому наданий виконавцем цифровий контент або цифрова послуга має відповідати трьом умовам, встановленим законопроєктом:
- суб’єктивним критеріям відповідності (наведеним у ст. 5);
- об’єктивним критеріям відповідності (наведеним у ст. 6);
- порядку інтегрування цифрового контенту або цифрової послуги (наведеному у ст. 7).
***
