Згідно з пп. 14.1.34 ст. 14 ПКУ власники земельних ділянок — це фізособи (резиденти та нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні.
Землекористувачі — фізичні особи (резиденти та нерезиденти), яким відповідно до закону надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, в т. ч. на умовах оренди (пп. 14.1.73 ст. 14 ПКУ).
Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).
Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених п. 2 цієї статті, зокрема право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
• цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
• свідоцтвом про право на спадщину.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. У разі якщо фізособа користується земельною ділянкою, але не має документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, то підстав для несплати земельного податку немає.
Щодо права на пільгу щодо сплати земельного податку, то право на неї мають особи, які є платниками згідно зі ст. 269 ПКУ, зокрема власники земельних ділянок, право власності на земельні ділянки яких посвідчено відповідними документами та даними державного земельного кадастру.
Таким чином, фізособа, яка належить до категорії осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, отримає право на пільгу відповідно до ст. 281 ПКУ лише після отримання права власності на земельну ділянку в законодавчо встановленому порядку та внесення відповідних даних до державного земельного кадастру.
Для отримання пільги власник земельної ділянки повинен надати до органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки документи, що посвідчують його право на пільгу. При цьому якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право (п. 284.2 ст. 284 ПКУ).
