ПДФО та військовий збір
Податківці у листі від 08.12.2015 р. №26675/10/28-10-06-11 відмітили, що вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах з урахуванням вимог пп. 165.1.9 ПКУ, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Згідно з пп. 165.1.9 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються КМУ та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.
Забезпечення працівників спецодягом проводиться відповідно до Положення №53. Так, видача спецодягу здійснюється працівникам визначених у нормативно-правових актах з питань охорони праці професій та посад згідно з міжгалузевими нормами безплатної видачі (п. 1.4 Положення №53).
У п. 1.6 Положення №53 також зауважено, що підприємства-роботодавці можуть вносити пропозиції щодо внесення змін та доповнень до встановлених Норм безоплатної видачі засобів індивідуального захисту (в т.ч. спецодягу) з урахуванням шкідливості виробничих і температурних умов для затвердження в установленому порядку центральним органом виконавчої влади з питань промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду можуть вноситись центральними органами виконавчої влади України за обґрунтованими пропозиціями підприємств та/або організацій - розробників цих норм.
Тож, судячи із вищесказаного, напрошується висновок, що у працівника не виникає доходу на підставі пп. 165.1.9 ПКУ, якщо роботодавець забезпечує його спецодягом відповідно до встановлених норм безоплатної видачі спецодягу працівникам, професії яких містяться у відповідних галузевих нормативним актах.
В протилежному випадку: дохід у вигляді безоплатно наданого спецодягу слід оподатковувати 18% ПДФО (з натуркоефіцієнтом) та 1,5% військовим збором.
Хоча прямо про це податківці не говорять у своїх роз’ясненнях, втім таку аналогію можна провести, судячи із їхнього листа від 19.10.2012 р. №3976/0/61-12/15-1415 щодо оподаткування податком на прибуток.
Так, коли ще існувала норма пп. 140.1.1 ПКУ (до 01.01.2015 року), в якій також згадувалось про норми видачі спецодягу як і в пп. 165.1.9 ПКУ, податківці зауважили наступне: «витрати на забезпечення працівників спеціальним одягом (форменого), спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, які необхідні для виконання професійних обов'язків, платник податку - юридична особа вправі врахувати при визначенні об'єкта оподаткування у складі витрат, якщо ці засоби включені до переліку спеціального одягу, спецвзуття, засобів індивідуального захисту, який затверджений Кабінетом Міністрів України, і передбачені Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту».
Втім, вважаємо, що сміливим платникам податків для не оподаткування виданого спецодягу працівникам, професії яких не містяться у типових галузевих нормам видачі спецодягу, можна скористатися нормою пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ.
Так, ця норма виводить з об'єкта оподаткування ПДФО та військовим збором вартість майна, що належить роботодавцю, яке було надано працівникові в безоплатне користування для виконання ним трудової функції, якщо таке надання було передбачене трудовим або колективним договором або відповідно до закону в установлених ними межах.
ЄСВ
Відповідно до п. 5 розділу II Переліку №1170 вартість виданих згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту не є базою для нарахування ЄСВ.
Оскільки затверджених норм для відповідних професій працівників немає, то, скоріш за все, податківці вимагатимуть нарахування ЄСВ у розмірі 22% на вартість безкоштовно наданого спецодягу.
Хоча наша точка зору така: якщо є обов’язок повернути такий спецодяг після використання і використовується він виключно для виконання трудових обов’язків працівників, підстав відносити вартість такого спецодягу до оподаткованого доходу працівників немає. Не належить його вартість і до фонду оплати праці працівників, адже забезпечувати умови праці, встановлені законодавством, колективним або трудовим договором, є обов’язком роботодавця (ст. 21 КЗпП). Немає значення, як надається спецодяг, за нормами встановленими законодавством, чи за нормами, встановленими колективним або трудовим договором – ці витрати не оплачують працю працівників, не компенсують його втрати часу або здоровя, та не заохочують працівників добре працювати. Це звичайне забезпечення умов праці, таке саме, як меблі та оргтехніка, або ж канцтовари в бухгалтерії.
Але довести таку точку зору перевіряльникам з ДФС буде непросто. Тож підприємство саме має вирішити, чи погоджуватися із вимогами податківців, чи доводити власну точку зору, можливо, навіть у суді.
Щодо можливості утримання ПДФО та військового збору
За нормами ПКУ, утримання цих податків повинно відбуватися із тих доходів, за якими вони нараховані (пп. 168.1.1 ПКУ). Але, з доходу у негрошовій формі податку не утримаєш (зменшення суми доходу таким чином не відбувається). Тому на практиці податкові агенти здійснюють утримання ПДФО та військового збору з інших доходів у грошовій формі, які нараховуються в цьому ж звітному періоді таким фізособам. Проти такого підходу податківці не заперечують, хоча на сьогодні прямої норми ПКУ, яка дозволяє провести таке утримання, немає.
