Ліцензія на зберігання пального
На яке зберігання пального отримується ліцензія?
Необхідність отримання ліцензії на зберігання пального встановлена Законом №481.
Дивимося особливості.
Зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії (ст. 15 Закону №481).
Визначення термінів
Зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Місце зберігання пального – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Ліцензії отримують на кожне місце зберігання пального (ст. 15 Закону №481).
З наведеного випливає, що місце зберігання – це територія (частина земельної ділянки), на якій розташовані відповідні стаціонарні ємності тощо. Тобто це ємності, пов'язані із землею.
I до таких місць не можуть належати, приміром, автомобіль-паливозаправник чи бак транспортного засобу, чи цистерни, розміщені в кузові вантажного автомобіля, каністри, в яких зберігається пальне, тощо. Але чи погоджується з такою думкою податкова?
У ЗIР, підкатегорія 113.041, податкова пише: у разі якщо пальне придбавається та заливається до паливного бака ТЗ, таке зберігання пального не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального. Тому що, на думку податкової, ТЗ не є нерухомим майном та не має чіткої прив'язки до місця (території) згідно із Законом №481.
Чомусь про каністри податкова нічого не написала. Але зі змісту її відповіді випливає: якщо каністра з пальним міститься в ТЗ і переміщується разом із ним, то ліцензії також не потрібно. Бо ТЗ із каністрою не є нерухомим майном та не має чіткої прив'язки до місця (території). Те саме стосується додаткових баків, які закріплюються на ТЗ.
Щоправда, якщо ті самі каністри з пальним зберігатимуться на складі (нерухомому об'єкті), а не в ТЗ, найімовірніше, податкова вимагатиме наявності ліцензії. Тому що каністри зберігаються на конкретному нерухомому об'єкті, який має прив'язку до місця (території). Такий висновок читаємо, приміром, в IПК ДПСУ від 11.01.2020 р. №76/6/99-00-04-01-04-06/IПК.
На наступне запитання в ЗIР, підкатегорія 113.042, податкова відповідає, що необхідно отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де є паливозаправник (бензовоз). Хоча, приміром, в IПК ДФСУ від 15.08.2019 р. №3814/6/99-99-12-02-02-15/IПК (див. «ДК» №37/2019, коментар «ДК») податкова пише, що ліцензія потрібна для зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях. Отже, для пересувних ємностей, наприклад на паливозаправник, ліцензію отримувати не потрібно.
1 Відповідь на запитання: «Чи необхідно придбавати ліцензію на зберігання пального, якщо таке пальне зберігається в баку автомобіля, каністрі тощо, та наявність яких ємностей передбачає обов'язковість отримання ліцензії на зберігання пального?».
2 Чи потрібно СГ, який використовує транспортний засіб – паливозаправник (бензовоз) з метою доставки та зберігання пального, отримувати ліцензію на зберігання пального на такий транспортний засіб?».
Як бачимо, консультації податкової з цього питання суперечливі. Це означає, що Закон №481 чітко цього питання не врегульовує.
Наша думка – ліцензія потрібна тільки на стаціонарні об'єкти зберігання пального. Для рухомих об'єктів її отримувати не потрібно. Додатково ця думка підтверджується переліком документів, які подають для отримання ліцензії (див. нижче).
Для уникнення непорозумінь з податковою сільгосппідприємство може отримати з цього питання IПК.
Як отримати ліцензію?
Якщо сільгосптоваровиробник не підпадає під випадки, коли ліцензія не потрібна , йому все-таки доведеться отримати її.
Коли ліцензія не потрібна?
Ці випадки описані в ст. 15 Закону №481:
– пальне зберігається в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії;
– місця зберігання пального використовуються:
– підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
– підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
– суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі;
– пальне зберігається у споживчій тарі до 5 літрів.
Сільгосппідприємства зазвичай не підпадають під жодну з цих категорій, тому їм однозначно потрібна ліцензія на зберігання пального, якщо вони зберігають пальне на власних складах ПММ.
Особливості отримання ліцензії наведені в ст. 15 Закону №481.
Річна вартість ліцензії – 780 грн.
Ліцензії видає податкова за місцем зберігання пального, терміном на 5 років.
Щоб отримати ліцензію, спершу слід сплатити річну плату за ліцензію. Відтак подати до податкової заяву у довільній формі, до якої долучити завірені копії документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою чи інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт введення в експлуатацію об'єкта, або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці зберігання пального, необхідних для зберігання пального;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Зразки рекомендованих заяв є на сайті податкової. Крім того, ці рекомендовані форми є в програмах з подання звітності до податкової в електронній формі, з ідентифікатором J1304602 для юросіб і F1304602 для фізосіб.
Копії наведених документів можна не подавати у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії.
У разі якщо згадані документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта.
Поряд із цим копії наведених документів можна не подавати, якщо пальне не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки. Тоді у заяві уточнюють про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
А ще, відповідно до ст. 18 Закону №481 тимчасово, до 01.01.2022 р., разом із заявою можна не подавати акт введення в експлуатацію об'єкта, або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об'єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об'єкти нерухомого майна, видані у встановленому законодавством порядку до 01.01.2014 р.
Ліцензія видається не пізніше 20 к. д. після отримання заяви.
Після видачі ліцензії податкова вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі ліцензії.
Надалі щороку до закінчення строку, зазначеного на оригіналі ліцензії у позначці про останню оплату, слід зробити черговий річний платіж за ліцензію та подати до податкової заяву у довільній формі про здійснення чергового платежу, до якої додати копію платіжки про сплату й оригінал ліцензії для проставляння позначки про сплату (див. ст. 15, 16 Закону №481).
Яка відповідальність загрожує за зберігання пального без ліцензії?
Відповідно до ст. 17 Закону №481 – штраф у розмірі 500 тис. грн.
Акцизний податок
Особа, яка реалізує пальне, є платником акцизного податку (пп. 212.1.15 ПКУ).
З пп. 14.1.212 ПКУ випливає: якщо сільгосппідприємство отримало пальне від платника акцизного податку, причому таке сільгосппідприємство не є розпорядником акцизного складу чи акцизного складу пересувного і пальне використовується тільки для власного споживання, операції реалізації пального немає.
Реалізація пального
Реалізація пального – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
– до акцизного складу;
– до акцизного складу пересувного;
– для власного споживання тощо.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Відповідно до пп. 14.1.212 ПКУ
А чи є сільгосппідприємство розпорядником акцизного складу чи акцизного складу пересувного?
Спершу розгляньмо звичайні акцизні склади.
Відповідно до пп. 14.1.6 ПКУ акцизним складом є приміщення або територія на митній території України, де розпорядник такого складу провадить свою госпдіяльність зі зберігання пального.
Причому не є акцизним складом:
- приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 м3, а суб'єкт господарювання (крім платника ЄП групи 4) – власник або користувач такого приміщення чи території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 м3 (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
- приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання – платник ЄП групи 4, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 м3 (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
- паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі чи обладнанні або пристрої.
Отже, якщо сільгосптоваровиробник має власні заправки, склади ПММ, які відповідають вищенаведеним обмеженням, такі склади не будуть акцизними. Якщо склади не вписуються в ці обмеження, вони будуть акцизними, а тому сільгосппідприємство має зареєструвати склади і зареєструватися платником акцизного податку, про що скажемо далі.
Тепер про акцизні склади пересувні.
Відповідно до пп. 14.1.6-1 ПКУ акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
Поряд із цим не є акцизним складом пересувним:
- ТЗ, що використовується СГ, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
- паливний бак ТЗ.
Отже, якщо сільгосптоваровиробник не є платником акцизного податку, не має акцизних складів, власним бензовозом доставляє паливо від постачальника до власних складів, на власну стоянку тощо, і пальне використовується виключно для власного споживання, такий бензовоз не буде акцизним складом пересувним.
Але в цьому разі при перевезенні пального власним бензовозом слід виконати вимоги пп. 230.1.5 ПКУ – подати податковій Заявку на переміщення пального.
Форму Заявки та порядок її заповнення затверджено наказом Мінфіну від 08.05.2019 р. №188. Iдентифікатор Заявки в електронній формі для юросіб J1304901, для фізосіб F1304901.
Заявку подають до податкової до початку переміщення пального. Її складають щодо кожної операції переміщення пального. Виходить, перед кожною операцією переміщення пального потрібно подавати Заявку.
Наприклад, бензовозом перевозять пальне від постачальника на стоянку сільгосппідприємства, де розміщуватиметься бензовоз із пальним. Далі бензовоз виїжджатиме в поле для заправляння сільгосптехніки. Перш ніж перевозити пальне від постачальника, слід скласти і подати до податкової Заявку.
Період переміщення пального не має перевищувати 30 к. д. Тобто від завантаження бензовоза до його повного розвантаження має минути не більше ніж 30 днів.
Але подеколи можуть виникати проблеми із заповненням у Заявці інформації про пункт розвантаження. Для цього у формі Заявки передбачено такі окремі графи:
- ідентифікатор об'єкта оподаткування, який зазначався у формі №20-ОПП, що подавалася на пункт розвантаження;
- код за КОАТУУ населеного пункту, де розташовано пункт розвантаження;
- назва населеного пункту, вулиця, номер будинку тощо.
Якщо бензовоз доставить пальне на склад ПММ, де пальне буде злите у ємності складу, у Заявці зазначать дані такого складу. Але незрозуміло, як заповнювати Заявку, якщо сільгосптехніку, транспортні засоби заправлятимуть із бензовоза протягом певного періоду в різних місцях, наприклад на стоянці, у полі тощо.
Така ситуація розглядалася в IПК ДПСУ від 01.10.2019 р. №522/6/99-00-04-01-02-15/IПК. Але податкова фактично уникнула прямої відповіді. Вона тільки написала, що основним документом на перевезення вантажів є ТТН, а тому пункт розвантаження має зазначатися в такій ТТН.
Далі дивимося IПК ДПСУ від 25.11.2019 р. №1525/6/99-00-04-02-06-15/IПК. Податкова пише, що в Заявці слід навести інформацію щодо пунктів розвантаження пального (поле, сад, склад, тракторна бригада тощо), на яких розвантажуватиметься пальне, в тому числі на яких розташована техніка, яка заправлятиметься безпосередньо в паливні баки, зокрема адресу, код КОАТУУ, номер будинку тощо. Причому пунктом розвантаження є паливний бак ТЗ. У Заявці можуть фіксувати декілька пунктів розвантаження (за потреби).
Тобто і в цій IПК відповідь досить нечітка, неконкретна. Якщо сприймати дослівно, то пунктами розвантаження треба зазначити всі ТЗ, сільгосптехніку, які заправлятимуться, і вносити адресу полів, де фактично здійснюватиметься заправляння. Але ж у момент отримання пального на складі постачальника сільгосптоваровиробник цієї інформації, як правило, не матиме. Тоді сільгосптоваровиробнику доведеться хіба що вносити орієнтовні пункти розвантаження (транспортні засоби, сільгосптехніку) та адреси можливих полів, де будуть такі пункти розвантаження. Але фактичне заправляння може не збігатися із зазначеним у Заявці. На жаль, іншого виходу не бачимо. I не забувайте, що період між датою завантаження пального в бензовоз та датою його розвантаження не повинен перевищувати 30 к. д.
Рекомендуємо сільгосптоваровиробникам з цього питання отримати для себе IПК.
Зверніть увагу!
Переміщення пального транспортними засобами, не зазначеними у заявках на переміщення пального транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані органу ДПС, заборонено. У разі виявлення фактів переміщення та/або зберігання пального з використанням ТЗ, не зазначених у заявках на переміщення пального, податкова тимчасово (до винесення рішення суду) вилучає таке пальне та ТЗ з вільного обігу й подає відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію) (див. п. 228.3 ПКУ).
Реєстрація акцизних складів, реєстрація платником акцизного податку
Якщо сільгосптоваровиробник не підпадає під вищенаведені винятки, він має зареєструватися платником акцизного податку і зареєструвати акцизні склади. А потім при використанні пального складати акцизні накладні.
Процедура реєстрації така.
Спершу стосовно кожного акцизного складу подають форму №20-ОПП (див. п. 6 Порядку №408).
Далі здійснюється реєстрація платником акцизного податку, під час якої реєструють і акцизні склади.
Реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання сільгосптоваровиробником до податкової за місцем розташування юросіб, місцем проживання фізосіб не пізніше ніж за 3 р. д. до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджена наказом Мінфіну від 27.11.2020 р. №729.
На підставі заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника (див. п. 6 Порядку №408).
Відповідно до п. 6 Порядку №408 у заяві зазначають ідентифікатор акцизного складу, наведений у графі 5 форми №20-ОПП, за якою подавалася інформація про відповідний акцизний склад до податкової.
Особа реєструється як платник акцизного податку не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви (п. 7 Порядку №408).
Не пізніше наступного робочого дня після включення особи до реєстру платників такому платникові акцизного податку автоматично відкриваються облікові картки в системі електронного адміністрування реалізації пального (п. 9 Порядку №408).
Платник акцизного податку може надіслати до ДПС з використанням засобів електронного зв'язку в електронній формі запит для отримання витягу з реєстру платників. ДПС не пізніше наступного робочого дня після надходження запиту надсилає особі витяг з реєстру платників (п. 8 Порядку №408). Після цього слід зареєструвати рівнеміри та витратоміри на акцизному складі. Для цього подають довідку, форма якої затверджена наказом Мінфіну №944.
Реєстрація акцизного складу пересувного
Відповідно до пп. 14.1.6-1 ПКУ ТЗ набуває статусу такого складу протягом переміщення, зберігання в ньому пального. Це означає, що він реєструється в СЕА РПСЕ в момент реєстрації АН, де його зазначено як акцизний склад пересувний.