Чи треба сплачувати екологічний податок, якщо у діяльності підприємства утворюються відходи? Відповідає ДПС

1. Про що платник податків запитав ДПС?
2. Що каже закон?
3. Яку відповідь надала ДПС?
4. Що ще податківці кажуть про сплату екологічного податку?
5. Висновки

Коментар до ІПК від 08.04.2026 р. №2045/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК (завантажити)

Про що платник податків запитав ДПС?

У своєму зверненні платник податків повідомив, що у процесі діяльності Товариства утворюються, зокрема, побутові відходи, лампи люмінесцентні, відпрацьовані шини, мастила, акумулятор, будівельні відходи тощо (далі ‒ відходи). Відходи, які утворюються, обліковуються у порядку, визначеному чинним законодавством.

Також Товариство поінформувало, що є лише утворювачем відходів та не має дозволу на їх видалення, розміщення, утилізацію чи захоронення.

Але у Товариства виникло два запитання, які воно поставило до ДПС:

1. Чи є Товариство платником екологічного податку у разі зберігання відходів у спеціально відведених для цього місцях, що утворились у процесі господарської діяльності до моменту укладання договору на послуги з управління відходами зі спеціалізованим підприємствомта їх передачі такому підприємству, з урахуванням наявності таких укладених договорів у попередніх звітних періодах?
2. Чи буде Товариство платником екологічного податку у разі зберігання відходів у спеціально відведених для цього місцях, що утворились у процесі господарської діяльності, якщо відходи зберігатимуться протягом більше одного року з моменту їх утворення до передачі їх спеціалізованим суб'єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають відповідний дозвіл на розміщення відходів?

Тобто підприємство цікавив сам період від утворення відходів до їх передачі тим, хто надає платні послуги зі зберігання та утилізації відходів. І чи впливає на обов'язок сплати екоподатку тривалість такого "перехідного" періоду.

Як не дивно, а податківці відповіли, що період зберігання дуже таки впливає. Особливо, якщо зберігання відходів відбувається у спеціально відведених для цього місцях. І ні, не йдеться про зареєстровані державою спеціальні території – це місця, визначені самим підприємством. Але ж на кожному порядному підприємстві вони є!

Що каже закон?

Відповідно до підпункту 240.1.3 ПКУ платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Термін "розміщення відходів" визначено у підпункті 14.1.223 ПКУ як постійне (остаточне) перебування або захоронення відходіву спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Не забуваймо і про норми Закону №2320-IX "Про управління відходами". Ним затверджено термін "захоронення відходів". Це розміщення відходів на поверхні чи під поверхнею (підземне) землі у спосіб, що не становить загрози здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу і не передбачає подальше оброблення відходів" (пункт 13 статті 1 Закону). Місцем захоронення відходів є полігони ‒ внутрішні місця для видалення відходів, на яких утворювач відходів – суб'єкт господарювання здійснює видалення власних відходів на місці утворення, абопостійні місця, на яких відходи розміщуються понад один рік (пункт 27 статті 1 Закону).

Зверніть увагу!

Полігонами вважаються, зокрема:

• внутрішні місця для видалення відходів, на яких утворювач відходів - суб’єкт господарювання здійснює видалення власних відходів на місці утворення;
• постійні місця, на яких відходи розміщуються понад один рік.

Але цим же Законом встановлено, що суб'єкт господарювання, що здійснює управління полігоном, повинен мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів, яке включає, зокрема, операції з видалення відходів (статті 1 та 40 Закону). Одним із видів операцій з видалення відходів є захоронення (код D1 додаток 1 до Закону).

Яку відповідь надала ДПС?

У коментованій ІПК податківці дійшли такого висновку.

Правовий зміст зазначених вище норм Закону та ПКУ ототожнює поняття "захоронення відходів" та "розміщення відходів".

Оскільки Товариство є утворювачем відходів та не має дозволу на здійснення операцій з їхнього захоронення, то воно не підпадає під визначення платника екологічного податку та у нього не виникає податкового обов'язку зі сплати екологічного податку.

Однак перебування відходів у спеціально відведених місцях понад 1 рік відповідає визначенню "полігон" (частина 27 статті 1 Закону) та підлягає оподаткуванню екологічним податком у загальному порядку, встановленому ПКУ.

Отже, якщо не бажаєте донарахування екоподатку за наслідками податкової перевірки – уникайте тривалого (більше року) зберігання відходів. Щоправда, навіть при такому, дуже фіскальному на наш погляд, підході податківцям ще доведеться довести строк зберігання відходів підприємством. А цього без документування розміщення на зберігання ніяк зробити неможна. Тобто податківці зможуть це довести тільки в разі, якщо саме підприємство надасть їм потрібну документацію.

Що ще податківці кажуть про сплату екологічного податку?

Якщо ви думаєте, що це єдина така фіскальна консультація від ДПС, то давайте подивимось, які діючі консультації наразі містяться в "ЗІР". 

1. Чи є СГ, який займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом продукції тваринництва та птахівництва, платником екологічного податку за розміщення відходів, якщо під час своєї діяльності утворює гній?

Ні, не є платником екологічного податку, якщо гній зберігається у спеціально відведених для цього місцях, на які отримано відповідні дозволи, а також оприбуткований як вторинна сировина.

За інших умов суб'єкт господарювання, який займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом продукції тваринництва та птахівництва і під час своєї діяльності утворює гній, є платником екологічного податку.

Про це податківці зазначали тут.

2. Чи є платником екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах СГ, який здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо)?

Так, суб'єкт господарювання є платником екологічного податку за розміщення відходів, оскільки здійснює тимчасове розміщення побутових відходів (у тому числі контейнерах), що не належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини. Тож у нього виникають податкові зобов'язання з екологічного податку за розміщення відходів. Про це – ось тут.

3. Чи є СГ платниками екологічного податку за розміщення відходів, що належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, які утворились у процесі їх діяльності та продаються як товар або використовуються у власному виробництві, у т.ч. металобрухт?

Ні, такі суб'єкти господарювання не є платниками екологічного податку за розміщення відходів. Разом з тим платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, які на підставі отриманих в установленому порядку дозволів розміщують у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах відходи, що не належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини.

Така консультація розміщена тут.

Висновки

У зазначених консультаціях ДПС наголошується на тому, що розміщення відходів – це об'єкт оподаткування екоподатком, а ті, хто здійснює розміщення відходів (крім випадків, якщо такі відходи використовуються ними як вторинна сировина) – є платниками екоподатку. І це відповідає нормам пп. 240.1.3 ПКУ та пп. 242.1.3 ПКУ.

Але в деяких консультаціях податківці пам'ятають про пп. 14.1.223 ПКУ, який встановлює спеціальне визначення терміна "розміщення відходів" з метою оподаткування. А в деяких взагалі про нього не згадують.

Ми наводили це визначення вище. За ним тимчасове зберігання не визнається за зберігання відходів – ним визнається тільки остаточне (постійне) зберігання відходів, і не аби де, а на місцях, щодо яких отримано державний дозвіл. 

Але питання, коли податківці час від часу намагаються єкоподаток стягнути – це невизначеність "тривалості" зберігання власних відходів. Для когось тимчасове зберігання – це тиждень, для когось – місяць, для когось – рік, а для когось – і більше року. Ось іноді податківці і кажуть – ну, зберігати більше року – це вже не про тимчасове зберігання, це вже у вас "полігон", просто неоформлений офіційно. І це попри наявність договорів про вивезення таких відходів в попередніх періодах.

Єдиний шлях уникнути таких спорів для тих, в кого утворюються відходи, – це укладати договори та передавати відходи спеціалізованим підприємствам регулярно й уникати тривалого (більше року) їх зберігання. Або готуватися обстоювати свої права під час податкових перевірок та в суді.

НВП «Екологічна лабораторія» у формі ТОВ надає послуги:

1. Здійснює оцінку техніко-експлуатаційного стану обладнання (дефектний акт).
2. Приймає на утилізацію від юридичних та фізичних осіб відпрацьовану і списану техніку та інше офісне майно (меблі, стелажі і т.п.).

Підстава: Дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів.

18-річний досвід роботи як з комерційними так і з бюджетними організаціями.

• 067 232-12-68
• 067 951-78-47
• yn@eco-lab.com.ua