.jpg)
Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
ДФС у Закарпатській області у листі від 06.05.2016 р. №184 зазначила, що суб’єкти господарювання, які здійснюють на власних територіях (об'єктах) виключно тимчасове розміщення (зберігання) окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, не є платниками екологічного податку за умови наявності у них дозволів уповноважених органів. При недотриманні відповідних умов такий платник буде платником екологічного податку.
Коментар редакції: Цей лист ґрунтується тільки на нормах відповідних статей та пунктів ПКУ. А визначення «збирання і заготівля відходів як вторинної сировини» наведено у ст. 1 Закону про відходи.
Так, збирання і заготівля відходів як вторинної сировини — це діяльність, пов'язана із купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.
Статтею 17 зазначеного закону передбачено, що суб'єкти господарювання у сфері поводження з відходами зобов'язані мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000*.
* Як розраховується показник загального утворення відходів (Пзув), визначено у ст. 1 Закону про відходи.
При цьому нормою цієї самої статті закону зазначено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув становить від 50 до 1000, зобов'язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, які встановлені КМУ.
У пп. 14.1.233 ПКУ наведено визначення розміщення відходів. Так, розміщенням відходів є постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.
Відповідно до п. 240.5 ПКУ, не є платниками екологічного податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину. Податківці зауважують, що суб'єкти господарювання, які здійснюють на власних територіях виключно тимчасове розміщення (зберігання) окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, не є платниками екологічного податку за умови наявності у них дозволів уповноважених органів. За недотримання відповідних умов такий платник буде платником екологічного податку. Але вище ми зауважили, що дозвіл зобов'язаний мати СГ, якщо діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.
Порядок надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами належить до компетенції Кабміну. Дозволи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами терміном на три роки видає орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська міська державна адміністрації (ст. 17 Закону про відходи).
Отже, звільнення від сплати екологічного податку стосується лише тих обсягів відходів як вторинної сировини, що їх підприємці збирають у межах діяльності, пов'язаної з купівлею, прийманням, зберіганням, перевезенням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, оскільки вони їх розміщують як вторинну сировину. А от на відходи, які розміщуються (захоронюються) у спеціально відведених місцях, зазначене звільнення не поширюється. У цьому разі відповідно до п. 240.1 ПКУ підприємець є платником екологічного податку.
