Головне управління ДПС в Івано-Франківській області зазначає, що відповідно до підпункту 268.2.1 пункту 268.2 статті 268 ПКУ платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 268.5.1 пункту 268.5 статті 268 ПКУ.
Підпунктом 268.5.1 пункту 268.5 статті 268 ПКУ встановлено, що згідно з рішенням Рад справляння збору може здійснюватися з тимчасового розміщення у таких місцях проживання (ночівлі):
а) готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади;
б) житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об’єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі).
Згідно з пунктом 4 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 №297, до послуг з тимчасового розміщення (проживання) не належить розміщення юридичною особою своїх працівників, зокрема у засобі розміщення, що їй належить.
Отже, проживання працівників, які перебувають у трудових відносинах з юридичною особою та оздоровлюються на базі відпочинку, що належить такій юридичній особі, не відноситься до послуг з тимчасового проживання, тому не є підставою для справляння туристичного збору в розумінні підпункту 268.2.1 пункту 268.2 статті 268 ПКУ, а працівники не є платниками туристичного збору.
Водночас члени сімей таких працівників сплачують туристичний збір на загальних підставах, оскільки на них не поширюється дія пункту 4 Порядку №297.
