Сплата ПДФО у разі звільнення працівника за переведенням — хто є податковим агентом

Відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), заробітна плата для мети розділу ІV ПКУ — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно з законом. Згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою обкладення податком на доходи фізичних осіб. Відповідно до ст. 24 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки», зі змінами та доповненнями (далі — Закон №504), у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. У разі переведення на роботу на інше підприємство сума грошової компенсації за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст. 167 ПКУ. Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Обов’язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб покладається на того роботодавця, який здійснює нарахування компенсації і відповідно нарахування та утримання до бюджету і соціальних фондів. Моментом виплати такого доходу є дата перерахування коштів іншому підприємству, що є новим місцем роботи працівника. Тобто роботодавець має виконати всі функції податкового агента. Таким чином, оскільки суми компенсації за невикористану відпустку з метою оподаткування розглядаються як заробітна плата і входять до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника, вони підлягають оподаткуванню податковим агентом — працедавцем на загальних підставах у тому місяці, коли були нараховані (в цьому випадку — у місяці звільнення). Оскільки суму грошової компенсації було обкладено податком на доходи фізичних осіб роботодавцем за попереднім місцем роботи, що було відповідним чином відображено ним у податковому розрахунку за ф. №1ДФ, підприємство, на яке перейшов працівник, не повинно показувати відомості про суму виплаченої працівнику компенсації у ф. №1ДФ.