Оподаткування виплат за лікарняними здійснюється у податковому періоді, в якому відбулось їх нарахування

Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Згідно із пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ заробітна плата — основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму.
Абзацом другим ст. 2 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII установлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.
Пунктом 1 ст. 35 Закону України від 18 січня 2001 року №2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон №2240) установлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного зі страхових випадків, визначених зазначеною статтею.
Відповідно до п. 2 ст. 35 Закону №2240 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Фонд) застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, установлених законодавством.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року №439.
Таким чином, виплати за листками непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності) з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб прирівнюються до заробітної плати та включаються до складу місячного оподатковуваного доходу платника податку.
При цьому, відповідно до пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, якщо платник податку отримує доходи за різні податкові періоди (місяці) у вигляді заробітної плати, у тому числі за час перебування на лікарняному, то з метою правильного їх оподаткування такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.
Крім того, згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставки, визначені в ст. 167 ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, оподаткування виплат за листками непрацездатності здійснюється у податковому періоді, в якому та/або за який відбулось їх нарахування, незалежно від того, що кошти з Фонду надійшли на розрахунковий рахунок податкового агента в іншому/наступному податковому періоді.