Деякі працівники переїхали з Києва, де у компанії офіс, до інших населених пунктів та далі працюють у компанії. Для виконання обов’язків вони іноді користуються послугами коворкінгу, які оплачують власними коштами. Чи виникає ПДФО, ВЗ та ЄСВ при поданні авансового звіту на компенсацію витрат на коворкінг або оплату послуг коворкінгу корпоративною карткою?
Коворкінг (англ. co-working – «спільна робота») – це модель організації роботи людей із різним типом зайнятості в єдиному робочому просторі. Основна суть коворкінгу полягає у територіальному об’єднанні та організації спільноти для ефективнішої роботи учасників.
Тобто коворкінг – це такий модний спосіб організації роботи, коли в одному приміщенні працюють люди з різними вміннями, різних професій, де кожен займається своєю справою (фрилансери, підприємці, самозайняті особи (юристи, аудитори, агенти тощо)). Робочим простором у коворкінгу може бути що завгодно: офісне приміщення, бібліотека, навіть кафе.
Коворкінг відрізняється від оренди цілодобовим та без вихідних доступом до користування робочим простором, а також отриманням додаткових послуг, не властивих оренді: послуг системного адміністратора, охоронної сигналізації, юридичних, секретарських, кур’єрських, клінінгових тощо. Крім того, до послуг коворкінгу входить забезпечення робочих груп переговорними кімнатами, креативників – різноманітними приміщеннями для втілення різних проєктів, а також усіх користувачів – спеціально обладнаними зонами відпочинку зі зручними диванами, кріслами, а також кухонним обладнанням та питною водою, чаєм, кавою, солодощами тощо.
Тому в описаній ситуації слід розуміти, що саме роботодавець вклав у поняття коворкінгу для своїх працівників, які виїхали до інших міст і не працюють в офісі. Навряд чи мається на увазі надання робочого місця в оренду чи забезпечення кавою та харчуванням.
Отже, якщо працівники виконують обов’язки віддалено з місця тимчасового перебування, то було застосовано варіант дистанційної роботи, де в оформленому наказі про дистанційну роботу має бути прописано можливість відшкодування витрат на оплату коворкінгу.
Дистанційна робота – це форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, у будь-якому місці на вибір працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому (ст. 60-2 КЗпП).
Отже, якщо роботодавець компенсуватиме працівникові витрати за послуги коворкінгу (на підставі поданого авансового звіту чи в інший спосіб), то оподаткування ПДФО, ВЗ та нарахування єдиного соцвнеску не буде.
Але ПДФО та ВЗ буде, якщо працівники виконують роботу на власному обладнанні для потреб підприємства і, відповідно, мають право на одержання компенсації за зношування (амортизацію) цього обладнання (ст. 125 КЗпП). Розмір і порядок виплати такої компенсації роботодавець визначає за погодженням із працівником. І з неї роботодавець має утримати податок на доходи фізосіб та військовий збір, адже це є для працівника додатковим благом (пп. «г» пп. 164.2.17 ПКУ).
Щодо оплати послуг коворкінгу корпоративною карткою, то законодавством не заборонено здійснювати оплату цих послуг з її допомогою. Тому і не виникає об’єкта оподаткування ПДФО, ВЗ і бази нарахування ЄСВ з оплати корпоративною карткою послуг коворкінгу. Оформлюють такі оплати відповідно до п. 170.9 ПКУ.