Державна податкова служба у м. Києві на виконання завдання Державної податкової служби України від 14.05.2012р. №13462/7/15-3417-26 розглянула вашого листа від 24.04.2012р. №24/04-2012 стосовно оподаткування податком на додану вартість експедиторських послуг і в межах своїх повноважень повідомляє.
1-2. Відповідно до пп. «б» п. 185.1 ст. 185 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.
Підпунктом «ж» п. 186.3 ст.186 р. V ПКУ визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.
Транспортно-експедиторська діяльність в України здійснюється у порядку та за правилами, визначеними Законом України від 1 липня 2004 року №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» із змінами та доповненнями (далі – Закон №1955). Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Згідно з нормами Закону №1955 експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Тобто, об’єктом оподаткування ПДВ є транспортно-експедиторські послуги, що надаються експедитором в межах договору транспортного експедирування. При цьому, у базу оподаткування ПДВ не включаються витрати, що понесені експедитором на оплату послуг з перевезення вантажів на митній території перевізником, який залучений до виконання договору транспортного експедирування.
Враховуючи викладене, оскільки, об’єктом оподаткування ПДВ у експедитора є обсяг наданих ним послуг в межах договору транспортного експедирування, де базою оподаткування таких послуг є винагорода експедитора, то експедитор виписує податкову накладну замовнику на дату виникнення податкових зобов’язань виходячи із вартості наданих такому замовнику послуг (отриманої винагороди).
Перевізник, який здійснює перевезення вантажів на підставі договору на транспортне експедирування, виписує такому експедитору на дату виникнення податкових зобов’язань податкову накладну.
Оскільки згідно із Законом №1955 у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування, то за отриманою податковою накладною від перевізника експедитор не має права на формування податкового кредиту.
Тому, отримана податкова накладна від перевізника відображається експедитором у рядку 14 розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з ПДВ, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492 (далі – декларація з ПДВ).
Оскільки, об’єктом оподаткування ПДВ у експедитора є обсяг наданих ним послуг в межах договору транспортного експедирування, де базою оподаткування таких послуг є винагорода експедитора, то експедитор виписує податкову накладну замовнику на дату виникнення податкових зобов’язань виходячи із вартості наданих такому замовнику послуг (отриманої винагороди).
Тобто, податкова накладна, що виписана експедитором виходячи із вартості наданих ним послуг замовнику (отриманої винагороди), підлягає відображенню у рядку 1 розділу І «Податкові зобов’язання» декларації з ПДВ.
Оскільки об’єктом оподаткування ПДВ у експедитора є операції з постачання ним послуг в межах договору транспортного експедирування, де базою оподаткування таких послуг є винагорода експедитора, то при здійсненні ним транспортно-експедиторської діяльності обсяг оподатковуваних операцій експедитора визначається виходячи із суми коштів, сплачених йому замовником за належне виконання договору транспортного експедирування.
3. Пунктом 180.2 ст.180 р.V ПКУ визначено, що особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.
Згідно з нормами ст.208 р.V ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з п.190.2 ст. 190 ПКУ.
Операція з постачання нерезидентом послуг з перевезення пасажирів та вантажів митною територією України є об’єктом оподаткування і підлягає оподаткуванню за основною ставкою ПДВ. При цьому особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету при постачанні послуг з перевезення нерезидентом, є експедитор, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території Україні.
Отже, експедитор – платник ПДВ на повну вартість послуги з перевезення, отриманої від нерезидента-перевізника, нараховує податкові зобов’язання з ПДВ та в одному примірнику складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку на додану вартість, яка включається до складу його податкових зобов’язань декларації за відповідний звітний період.
При цьому, така податкова накладна не включається до складу податкового кредиту експедитора, та незалежно від зазначеної в ній суми ПДВ, не підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Слід зазначити, що аналогічні роз’яснення з поставлених вами питань стосовно оподаткування ПДВ транспортно-експедиторської діяльності розміщено на WEB-сайті ДПА України (www.sts.gov.ua) у рубриці «Єдина база податкових знань» банеру «Інформаційно-довідковий департамент».
4. Пунктом 188.1 ст.188 Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Тобто, кошти, отримані як сума штрафу (неустойки чи пені) за неналежне виконання договору постачання товарів/послуг тощо, необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів/послуг.
Заступник Голови О.В. Онищенко
Київський центр підтримки і розвитку бізнесу
Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва