Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Нагадаємо, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу, і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Тобто, якщо платник ПДВ не може підтвердити виробничий характер телефонних переговорів, або визначено, що такі переговори провадилися його працівниками в особистих цілях, то сума ПДВ, сплачена у складі вартості невиробничих телефонних переговорів, не включається до складу податкового кредиту такого платника ПДВ.
При цьому оскільки кошти, що надходять від працівника платника податків у вигляді компенсації за послуги зв’язку, не залишаються у розпорядженні такого платника, а перераховується ним безпосередньо установі, що надає послуги зв’язку, то при отриманні компенсації вартості послуг зв’язку, об’єкта оподаткування ПДВ не виникає.
