Тернопільські податківці у листі від 18.10.2016 р. №1641/10/19-00-12-01/17/9594 зазначають, що згідно ст. 924 ЦКУ перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 314 ГКУ визначено відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу, а саме за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
- якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Тож, відповідно до вимог п. 1 ст. 9 Закону про бухоблік, акт списання пошкодженого товару є обов’язковою підставою для бухобліку госпоперації, та повинен бути складений під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до ст. 187 та 188 ПКУ на суму вартості пошкодженого товару у платника виникають податкові зобов’язання за "першою подією":
- або на дату оформлення акта списання пошкодженого товару,
- або на дату отримання оплати претензії від перевізника.
У день виникнення податкових зобов’язань платник зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з електронним підписом уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН.
При цьому, згідно з п. 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, ця податкова накладна не видається отримувачу (покупцю) товарів/послуг.