Коментар до листа від 03.08.2017 р. №1482/Л/99-99-13-01-02-14/ІПК
Правила формування податкового кредиту при імпорті
Насамперед податківці нагадали правила формування податкового кредиту. Так, за п. 198.1 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у разі ввезення товару на митну територію України відповідно до п. 198.2 ПКУ є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ПКУ. А вже за ним датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Пунктом 201.12 ПКУ встановлена документальна підстава для відображення податкового кредиту у такому разі. Нею вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату ПДВ.
На підставі всіх цих правил податківці у коментованому листі зауважили, що при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України формування податкового кредиту з ПДВ здійснюється лише за умови наявності належним чином оформленої митної декларації, а не на підставі тимчасових митних декларацій.
До такого ж висновку дійшов й ВСУ у своїй постанові від 23.06.2015 р. №2а-18022/12/2670.
Зазначимо, що в інших своїх роз’ясненнях податківці доводили дещо інше. Вони стверджували, що у разі здійснення операцій із ввезення на митну територію України товарів до податкового кредиту відносяться суми з ПДВ на підставі митної декларації, оформленої відповідно до вимог податкового законодавства, за умови підтвердження сплати податку за податковими зобов’язаннями. Але, як бачимо, думка з цього приводу змінилася.
Не забули податківці вказати й про правила подання тимчасової митної декларації та про відлік з дати її подання для подання додаткової декларації.
Подання тимчасової та додаткової митних декларацій
Згідно з п. 1 ст. 248 МКУ митне оформлення розпочинається з моменту подання декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідними для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов’язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (п. 1 ст. 260 МКУ).
Ця додаткова декларація має містити точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (п. 1 ст. 261 МКУ).
Тож саме додаткова митна декларація у такому випадку буде підставою для відображення податкового кредиту з ПДВ.
