Простій виробничого обладнання: що з ПДВ на його обслуговування?

Коментар до індивідуальної консультації ДФС у Донецькій області від 12.03.2018 р. №938/ІПК/05-99-12-01-13

Простій чи консервація?

Поняття простою визначено лише у КЗпП для цілей організації праці та оплати працівникам за час простою. Простій  - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП). Тобто законодавче поняття простою використовується лише у трудовому законодавстві.

Щодо виробничого обладнання (яке, скоріш за все, є основними засобами) поняття простою не визначено. Натомість у П(С)БО 7 предбачено можливість тимчасової консервації основних засобів. Знову ж таки, поняття консервації теж прямо не визначено у П(С)БО 7, але з деяких норм цього стандарту  ми доходимо висновку, що консервація - це тимчасове призупинення використання ОЗ за їхнім призначенням, як правило, на строк понад місяць (п. 23, п. 29, пп. 37.5 П(С)БО 7). Консервація ОЗ не означає зміну напрямку та мети використання.

Звісно, законсервоване обладнання потребує уваги та витрат на підтримання його працездатності, що їх підприємство несе у період консервації. Такі витрати можуть містити «вхідний» ПДВ за товарами, роботами чи послугами, що придбаваються для цілей підтримки працездатності ОЗ у період консервації. Якщо обладнання простоює менше місяця, то така пауза не буде вважатися консервацією (адже на такий період не передбачено призупинення нарахування амортизації). Хай там як, але що ж робити у ті періоди, коли обладнання не працює, проте потребує витрат на його обслуговування?  Щодо сум «вхідного» ПДВ за такими витратами і виникає питання щодо нарахування податкових зобов'язань відповідно до п. 198.5 ПКУ.

Що з «вхідним» ПДВ, який «сидить» у витратах на обслуговування ОЗ, що тимчасово не працюють?

Податківці у коментованому листі нагадують, що податковий кредит з ПДВ нараховується в будь-якому разі, незалежно від того, чи придбані товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника ПДВ протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював він оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ПКУ).

І далі, якщо придбані товари, роботи, послуги будуть використані  в операціях, що здійснюються платником ПДВ в межах балансу, у тому числі в операції з передачі товарів для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів, чи в операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ, то потрібно нарахувати податкові зобов'язання відповідно до пп. «в» та пп. «г» п. 198.5 ПКУ.

А тепер – головне питання: чи є тимчасова консервація або короткочасний простій ОЗ передачею їх для невиробничого використання, переведення їх до складу невиробничих необоротних активів, а також чи є це негосподарською  діяльністю платника ПДВ?

Господарською діяльністю згідно з пп. 14.1.36 ПКУ є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Податківці у коменованому листі говорять, що якщо вартість товарів (послуг), що придбані з  метою обслуговування непрацюючих ОЗ, включається до складу витрат платника ПДВ, та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування та пов'язані з отриманням доходів, то такі товари/послуги визнаються такими, що призначаються для використання / використані в господарській діяльності, і податкові зобов'язання відповідно до  п. 198.5 ПКУ не нараховуються.

Приклад. Платник ПДВ тимчасово призупинив виробництво товарів на 2 місяці, у зв'язку з чим приміщення цеху не використовується для виробництва, але воно потребує витрат на комунальні послуги (постачання теплової та електричної енергії, води, послуг водовідведення тощо), на охорону, на прибирання і т.д.

Всі ці витрати можуть обліковуватися за такими варіантами:

• Дт 39 Кт 13, 20, 22, 631, 66, 65 – віднесення витрат до витрат майбутніх періодів, з подальшим їх списанням на загальновиробничі витрати (Дт 91 Кт 39) у періодах, коли виробництво буде відновлено;
• Дт 949 Кт 13, 20, 22, 631, 66, 65 – витрати на підтримку приміщення у належному стані відразу списуються до витрат того звітного періоду, у якому вони були понесені.

В обох варіантах понесені витрати повинні бути відшкодовані за рахунок доходів від  постачання товарів, що будуть вироблені після відновлення виробництва – тобто зрештою вони будуть включені до вартості товарів, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування та пов'язані з отриманням доходів.

Отже, в даному випадку нараховувати податкові зобов'язання за п. 198.5 ПКУ немає підстав.

Якщо ж обладнання вже не планується використовувати в господарській діяльності платника ПДВ, то, звісно, що тут норми п. 198.5 ПКУ будуть працювати як щодо витрат на утримання такого непрацюючого обладнання, так і щодо залишкової вартості самого обладнання.