Аванс за послугами нерезиденту — дата ПЗ з ПДВ

Податкові органи на місцях зайвий раз нагадали, як слід визначати ПЗ з ПДВ за послугами нерезиденту, коли першою подією є отримання авансу у валюті. Особливо звернути увагу на таку ситуацію слід платникам ПДВ, коли валюта отримана в останній день звітного періоду. Тому що у цьому випадку доволі легко припуститись помилки щодо дати визначення ПЗ з ПДВ.

Одразу нагадаємо, що на відміну від попередньої оплати вартості товару, за послугами (розуміємо, що місцем постачання послуг вважається митна територія України відповідно до ст. 186 ПКУ) діє "правило першої події".

Згідно з п. 187.1 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата послуг, що підлягають постачанню;
• дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Саме на цю дату платник ПДВ складає ПН:

• у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини: 02 - Складена на постачання неплатнику податку;
• у графі "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "100000000000".

До розділу Б вносяться дані:

•  до графи 2 - номенклатура послуг постачальника (продавця);
•  до графи 3.3 -  код послуги згідно з ДКПП;
• до графи 4 - умовне позначення одиниці виміру, згідно первинних документів, якщо відсутнє позначення в КСПОВО (у цьому випадку графа 5 не заповнюється);
• графи 6-8 та 10 заповнюються без особливостей.

Начебто нічого складного. Проте, якщо валюта у вигляді авансу отримана від іноземного покупця/замовника на межі податкового періоду, є ризик припуститись помилки. А пов’язано це з обов’язковим продажем валюти відповідно до Постанови НБУ від 12.06.2018 р. №65 та особливістю зарахування на рахунок особи.

Коли виконавець послуг отримує оплату у валюті, то надходження в іноземній валюті підлягають обов'язковому продажу на міжбанку у розмірі 50%. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання. Валюта, що надійшла у банк від замовника послуг, спочатку повністю зараховується на розподільчий рахунок клієнта банку – виконавця послуг  (2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання"). І лише виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок здійснюється обов'язковий продаж частини (на даний момент – 50%) валютної виручки.

Надходження грошових коштів у вигляді передоплати від нерезидентів-покупців з 24.07.2015 р.[1] відображається в бухгалтерському обліку юросіб проведенням: Дт 316 Кт 6812. Це проведення робиться датою зарахування валюти на розподільчий рахунок (на практиці банки надають виписки з розподільчого рахунку, адже з іншої сторони як відобразити операцію без підтвердження первинним документом?!).

Субрахунок 316, який має назву «Спеціальні рахунки в іноземній валюті» призначений для обліку коштів в іноземній валюті, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу відповідно до законодавства. З появою цього субрахунку можна зробити висновок, що Мінфін визнав, що кошти на розподільчому рахунку є активом підприємства і дату надходження коштів на розподільчий рахунок можна вважати датою визнання активів. А якщо так, то згідно з п. 6 П(С)БО 21 сума авансу перераховується в гривні на початок дня сплати авансу. Саме за цим курсом на дату визнання доходу буде відображено суму доходу у бухобліку. Більш того, на наступний день, коли 50% валюти буде продано на міжбанку відповідно до п. 8 П(С)БО 21 будуть визначатись курсові різниці, адже така стаття балансу є монетарною (стаття балансу про грошові кошти).

Проте Нацбанк уточнює, що розподільчий рахунок має технічний характер і не має статусу поточного рахунку суб'єкта господарювання. Отже, зарахування надходжень на користь резидентів за ЗЕД-договором на такий розподільчий рахунок не може вважатися зарахуванням виручки резидентів у розумінні Закону №185[2]. Саме тому податкові органи повідомляють, що датою визнання ПЗ з ПДВ, якщо кошти надходять як передоплата, є дата надходження коштів на поточний рахунок: в національній валюті, яка надійшла від обов’язкового продажу на міжбанку та в іноземній валюті, перерахованій у гривні за офіційним курсом НБУ на дату надходження її на такий рахунок.

Тоді виникає наступне запитання: за яким курсом визначити суму ПЗ з ПДВ? Адже для суми доходу буде враховуватись курс НБУ на дату зарахування валюти на розподільчий рахунок (див. приклад проведення 1). На дату зарахування валюти на поточний рахунок у доходах відображаються курсові різниці (див. приклад проведення 5).

З іншої сторони для визнання доходу до уваги можна брати курс НБУ датою зарахування валюти на поточний рахунок, тоді в обліку не слід відображати зарахування валюти на розподільчий рахунок і не потрібно визнавати курсові різниці. Тоді такий підхід потрібно прописати в наказі про облікову політику підприємства, де чітко вказати як здійснюється зарахування валюти (чи відображається в обліку операції за розподільчим рахунком).

А от ПЗ з ПДВ будуть визначатись за курсом НБУ на дату зарахування валюти на поточний рахунок.

Приклад. На розподільчий рахунок підприємства, що виконує будівельні роботи офісу у м. Києві для нерезидента, 31.08.2018 р. зараховано 10000 дол США у вигляді передоплати. Частина валюти буде зарахована на поточний рахунок платника ПДВ 03.09.2018 р. (наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок).

Дата виникнення ПЗ з ПДВ є 03.09.2018 р., саме на цю дати слід скласти ПН та відобразити таку операцію у декларації з ПДВ за вересень 2018 р.

Таблиця

Постачання послуг нерезиденту