Договір транспортного експедирування
Слід нагадати, що договір транспортного експедирування є різновидом посередницьких договорів. Його суть: одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і коштом другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг з перевезення вантажу. Тож під транспортно-експедиторською послугою розуміють безпосередню організацію та забезпечення перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Засади діяльності
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначають гл. 65 ЦКУ і Закон №1955. Ці нормативно-правові акти надають експедиторові широкі повноваження. Зокрема, для виконання доручення клієнта він має право укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. У відносинах з ними експедитор діє від свого імені або від імені клієнта.
Штраф чи послуга?
Базою оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг є їх договірна (контрактна) вартість. До її складу не включають суми неустойки (штрафів та/або пені), три відсотки річних та інфляційні, що отримав платник у результаті невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань (п. 188.1 ПКУ).
Як же облікувати витрати на понаднормовий простій транспорту – як штраф чи додаткову плату за послуги?
З огляду на вимоги п. 188.1 ПКУ плата за понаднормовий простій за таких умов не є штрафом. Адже простій не пов’язаний із неналежним виконанням договірних зобов’язань однією зі сторін договору. Крім того, штраф за простій, як правило, оформлюють претензією, а не виставляють рахунок.
Слід нагадати, що штрафом є неустойка, яку обчислюють у відсотках суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч. 2 ст. 549 ЦКУ).
Правова природа плати за простій транспорту в законодавстві чітко не врегульована. На нашу думку, у подібних випадках оплату простою також слід розглядати як плату за послугу. Саме так визначайте її в договорі. Цього не обмежує перелік додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, визначений у Законі №1955. Тож плата за простій у складі плати нерезидентові за послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, не є об’єктом оподаткування ПДВ (пп. «в» пп. 186.2.1 ПКУ).
