Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Згідно з пп. 14.1.152 ПКУ погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
У відповідності до пп. 14.1.175 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пп. 16.1.4 ПКУ платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 31.1 ПКУ строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку, і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
У відповідності до пп. 87.9 ПКУ, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 ПКУ або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Отже обов'язок податкового органу зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, який встановлений п. 87.9 ПКУ.
Так, відповідно до п. 87.9 ПКУ, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 ПКУ або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Між тим друге речення пп. 87.9 ПКУ фактично є окремою нормою і стосується випадків, коли погашення боргу здійснюється за рішенням суду відповідно до ст. 95 ПКУ.
З аналізу наведеної норми вбачається, що контролюючий орган наділений повноваженнями самостійно зараховувати в рахунок погашення податкового боргу кошти платника з черговістю його виникнення (тобто без рішення суду), що в свою чергу не виключає відповідальність платника у вигляді застосування до нього санкцій в разі, якщо кошти до бюджету не перераховувались ним самостійно.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 22 жовтня 2018 року по справі №821/1431/17, адміністративне провадження №К/9901/51946/18 (ЄДРСРУ №77310688).
Крім того, згідно з абз. 7 пп. 87.1 ПКУ, не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з ПДВ, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ.
Аналіз цієї норми свідчить про те, що джерелом погашення податкового боргу з податку на додану вартість можуть бути кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №805/4337/16-а (К/9901/337/17) та підтверджена постановою від 01 квітня 2019 року у справі №813/1417/16, адміністративне провадження №К/9901/26039/18 (ЄДРСРУ №80868126), від 11 червня 2019 року у справі №0340/1321/18, адміністративне провадження №К/9901/11148/19 (ЄДРСРУ №82315489).
Євген Морозов, адвокат (судовий захист), магістр права
